Боротьба з гороховим зерноїдом

Гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.). В Україні поширений повсюди. Найбільшої шкоди завдає у Правобережній частині Лісостепу та Степу. Пошкоджує зерно усіх видів. Жук завдовжки 4,5—5 мм, чорний, у жовтих і білих ворсинках. Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні — у скиртах соломи, рослинних рештках, під корою дерев та в інших місцях. У першій половині травня жуки зосереджуються у місцях, що добре прогріваються, де перебувають до періоду утворення вусиків — бутонізації гороху, коли перелітають на посіви, заселяючи крайові смуги. У період цвітіння гороху жуки живляться пилком і пелюстками. Самиці відкладають яйця на стулки молодих бобів. Через 6—10 днів відроджуються личинки, які вгризаються в середину бобів, а згодом у недостигле зерно, де живляться його вмістом, розвиваються до стадії дорослого імаго і залишаються в ньому. При пізньому збиранні та високих температурах (25—30°С) значна частина жуків виповзає з горошин і ховається на зимівлю в укриттях. Одним  з дієвих захисних засобів з довгоносиками – є агротехнічні методи. Передусім, – це знищення падалиці попередників та бур’янів як резерваторів для накопичення шкідників. Ретельний обробіток ґрунту дозволяє механічно знищувати зимуючу стадію шкідника.  Правильний підбір культур-попередників,  сівозміна, ретельне прополювання  полів, – це все  дозволяє запобігти їх масовому розмноженню. Вчасна об­роб­ка полів інсек­ти­ци­да­ми спо­со­бом об­при­с­ку­ван­ня – най­е­фек­тивніший і най­до­с­тупніший ме­тод бо­роть­би з гороховим зерноїдом.