Інокуляція сої

Для інокуляції насіння сої рекомендуємо:

Біомаг Соя – рідка форма препарату для передпосівної інокуляції насіння сої на основі культури бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum та продуктів їх метаболізму. До складу інокулянту входять культури живих азотфіксуючих бульбочкових бактерій B.japonicum штамів LZ21 та LZ18-ГМ з титром не менше 5×10⁹ КУО/мл та продуктів їх метаболізму (фітогормони, амінокислоти, вітаміни). Додатково препарат комплектують екстендером, що забезпечує краще виживання бактерій на обробленому насінні та захищає їх від негативного впливу пестицидів і несприятливих умов. Додатково препарат комплектують екстендером, що забезпечує краще виживання бактерій на обробленому насінні та захищає їх від негативного впливу пестицидів і несприятливих умом та дозволяє проводити завчасну інокуляцію насіння за 15 діб до висіву.
Біомаг Соя СФ – сухий азотфіксуючий інокулянт для передпосівної інокуляції насіння сої на основі культури бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum та продуктів їх метаболізму. До складу інокулянту входять культури живих азотфіксуючих бульбочкових бактерій B.japonicum штамів LZ21 та LZ17-ГМ з титром не менше 2*10⁹ КУО/г та продуктів їх метаболізму (фітогормони, амінокислоти, вітаміни).

Урожайність сої

Для формування 1 т зерна сої необхідно 65-75 кг азоту, 8-10 кг фосфору, 18-22 кг калію, 14-16 кг кальцію, 8-10 кг магнію, 4-6 кг сірки. Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої відбувається нерівномірно. Наприклад, від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. Основна частина азоту і калію поступає в рослину в період від бутонізації до наливу зерна. На початкових фазах росту (від сходів до гілкування) рослинам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню більшої кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом. До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію в 1,5 рази більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору, але найбільшу кількість цього елементу соя використовує у фазі формування бобів і наливу зерна. Проте, основним біогенним елементом для бобових є азот. Цей елемент живлення входить до складу найважливіших біологічних сполук – амінокислот, нуклеотидів, вітамінів. Азот міститься у хлорофілі та інших органічних молекулах із порфіриновими кільцями, а також у деяких фітогормонах (ауксини, цитокініни), аміноцукрах. У більшості сільськогосподарських районів урожаї культур визначаються, насамперед, запасом азоту в ґрунті, якого зазвичай дуже мало. На сьогодні найбільш ефективним, екологічно безпечним та економічно виправданим методом живлення бобових рослин азотом є використання феномену біологічної фіксації молекулярного азоту атмосфери бактеріями-азотфіксаторами. Активні за азофіксацією мікроорганізми за дотримання умов інокуляції насіння здатні фіксувати до 200 кг/га доступного рослинам азоту, частину якого використовують наступні у сівозміні сільськогосподарські культури; Крім того, використання ризобій є екологічно безпечним способом збільшення врожайності рослин через непрямі механізми дії. Вони включають регулювання гормонального балансу рослин, індукування резистентності до рослинних патогенів (вірусних, бактеріальних і грибних) та абіотичних стресових факторів (посуха, заморозки) збільшення доступності елементів живлення для їх легкого засвоєння рослинами. Крім того, мікроорганізми здатні до синергічної та антагоністичної взаємодію з мікроорганізмами всередині ризосфери та поза нею, що опосередковано активізує швидкість росту і розвитку рослин.

Використання інокулянтів забезпечує

Інокуляція не лише підвищує врожайність сільськогосподарських культур, але й має низку іншихвагомих переваг, зокрема:

дозволяє зменшити норми внесення мінеральних азотних добрив, а у деяких випадках взагалі виключити їх з технології;
підвищує стійкість рослин до абіотичних і біотичних стресових чинників;
послаблює тиск бур’янів на культурні рослини – завдяки зменшенню кількості внесення мінеральних азотних добрив на посівах бобових культур зменшується кількість легкодоступного для шкідливих рослин азоту в ґрунті, що послаблює ріст бур’янів;
зменшує забруднення води внаслідок зниження доз азотних добрив, які потрапляють до ґрунтових вод;
підвищує врожайність і якість отриманої продукції разом зі зниженням собівартості отриманої продукції, що робить використання інокулянтів прибутковою інвестицією.