Система захисту льону від антракнозу

На проростках і сходах антракноз виявляють на корінцях і сім’ядолях. На корінцях з’являються жовто-оранжеві або склоподібні сірі плями, які переходять у виразки й перетяжки. На сім’ядолях утворюються різко обмежені жовті плями, які збільшуються і буріють. Такі сім’ядолі всихають і відпадають. Сходи, у яких уражені корені і сім’ядолі, як правило, гинуть. Менш уражені розвивають додаткові корені, але відстають у рості й розвитку, чим пояснюється різноярусність рослин при антракнозі. Із ростом культури хвороба проявляється на листках, сім’ядолях, де починають з’являтись спочатку жовті, а згодом бурі плями. Вони збільшуються, листки засихають і відпадають. У фазі ранньої стиглості льону хвороба проявляється у нижній частині стебла у вигляді дрібних, жовтих чи бурих плям. Часто вони продовгуваті і мають вигляд розпливчастих мармурових плям, чому власне хвороба і дістала назву антракноз. Іноді антракнозні плями поширюються по всьому стеблу, на гілочки і коробочки. В уражених коробочках формується щупле насіння. Воно має матову шорстку поверхню і низьку схожість. Шкідливість антракнозу льону проявляється у зниженні схожості насіння, випаданні сходів та утворенні багатоярусності посіву. При висіванні насіння, ураженого на 20-30% збудником антракнозу, кількість випалих рослин досягає 30-40%. Соломка дуже уражених рослин легша, якість волокна значно погіршується і недобір льоноволокна сягає понад 35%.

Збудником хвороби є незавершений гриб Colletotrichum lini Mans et Bailey.

У вологу погоду на уражених частинах рослин гриб утворює ледве помітне плодоношення у вигляді ложа рожевого кольору, в якому формуються вкорочені конідієносці з конідіями. По краях і в середині конідіального ложа утворюються темно-бурі, догори витончені і майже безбарвні, прямі чи зігнуті щетинки. Вони мають 2-3 перетинки, 64,3-157,3 мкм завдовжки і 2,9-7,1 мкм завтовшки біля основи. Конідії одноклітинні, безбарвні, з крапельками олії всередині, мають продовгувато-циліндричну форму, трохи зігнуті, із заокругленими кінцями, 14,3-21,4 х 2,9-5,7 мкм. Іноді гриб утворює коричневі хламідоспори сферичної або овальної форми, 10-12 х 10-15 мкм. Інтенсивний розвиток збудника хвороби відбувається при температурі 24-26°С. Для проростання конідій гриба й ураження рослин необхідна краплинна волога і температура понад 9°С. Найінтенсивніший розвиток хвороби відбувається у вологі, теплі роки, особливо на кислих, погано аерованих грунтах. У таку погоду рослини завдяки бурхливому росту вилягають і майже повністю вкриваються бурими антракнозними плямами. Зимує гриб грибницею, спороложами, нерідко конідіями і хламідоспорами на насінні й рослинних рештках. Під час вегетації розповсюджується конідіями, які розносяться вітром, комахами, краплинами дощу. Грибниця може поширюватися при контакті корінців рослин. На насінні гриб зберігається до восьми років. Крім того, він може розвиватися й утворювати спороношення на рештках гороху, конюшини, лободи білої та інших, проте вегетуючі рослини цих культур і бур’яни гриб не уражує. Відомі фізіологічні раси патогена. Збудником антракнозу уражуються всі районовані сорти льону.

Джерела інфекції – заражене насіння, рослинні рештки і ґрунт.

Ефективним заходом є протруювання насіння та обприскування рослин у фазі ялинки дозволеними фунгіцидами.