Система захисту озимого ячменю від бактеріозу

Симптоми хвороби. Хвороба поширена в південних та східних областях України. Уражуються листки, стебла, колоски і зерно. На листкових пластинках і у піхвах листків утворюються спочатку водянисті, пізніше бурі або коричневі плями. Уражені листки передчасно відмирають. На стеблах загниває їх основа, рослини відстають у рості й розвитку. У фазах сходів і кущення рослин збудник паразитує рідко. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається у період наливання зерна. Колосові лусочки з внутрішнього боку починають буріти або чорніти біля основи. На зернівках чорніє зародок. Якщо хвороба інтенсивно розвивається, спостерігається карликовість рослин, суха гниль піхв листків, суцільне почорніння колосових лусочок. Уражені зернівки чорніють біля зародка, а інша її частина стає червоною. Шкідливість базального бактеріозу проявляється у зниженні схожості ураженого насіння, зрідженні посівів у результаті відмирання уражених рослин. У хворих рослин фаза кущіння суттєво уповільнюється, вони пізно виходять у трубку, спостерігається недорозвинення рослин і пустоколосість. Збудник хвороби. Збудником хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv. atrofaciens Розвиток патогену. Розвитку хвороби сприяють м’яка зима і часті дощі весною і влітку, висока температура повітря по весні і понижена у фазі наливання зерна, висока вологість у фазі колосіння-молочної стиглості зерна. Бактерії ростуть у широкому діапазоні температур: від 2ºС до 37ºС (оптимум 25–28ºС). Основне джерело інфекції. Інфекція під час вегетації рослин поширюється механічним шляхом. Основне джерело інфекції — заражене насіння злакових культур і злакових бур’янів. Збудник зберігається у зараженому насінні до трьох років, додатково може зберігатися у неперегнилих рештках. При висіві зараженого насіння в грунт інфекція дифузно виноситься на колеоптиль і молоді листки рослин. Захисні заходи. Проти бактеріальних хвороб ефективними заходами є дотримання сівозміни, зменшення насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, збалансоване живлення рослин, своєчасне знищення злакових бур’янів — резерваторів бактеріальної інфекції, ретельне загортання в грунт уражених рослинних решток, вирощування стійких сортів.

Симптоми хвороби. Хвороба поширена переважно в західних областях.  Проявляється в усіх фазах вегетації рослин. На листках утворюються спочатку водянисті дрібні, видовжені світло-жовті плями, які пізніше при злитті стають темно-коричневими або чорними. За ураження стебел під піхвами на вузлах утворюються коричневі або чорні смуги, солома під колосом буріє. Найтиповіші ознаки хвороби — це почорніння верхівок колосових лусочок у вигляді некротичних штрихів або суцільних плям. Уражений колос стає чорним, частково деформується, у ньому формується менше зернівок, більшість із них щуплі, часто спостерігається пустоколосість. В ураженому колоссі зерно покрите дрібними коричневими плямами — бородавками, які заповнені бактеріальними клітинами. В результаті цього уражені зернівки у вологу погоду стають слизькими і набувають м’якої консистенції, а в суху уражене насіння вкривається жовтими полосами — бактеріальним ексудатом бактерій. За сівби ураженого насіння в грунт із них формуються червоні або коричневі проростки, які згодом відмирають. Із слабо інфікованого насіння формуються проростки у вигляді окремих невеличких коричнюватих або червоно-коричневих плям в основі. У більш пізні фази розвитку рослин часто уражуються нижні листки, на яких виявляються подібні плями, в той час верхні листки передчасно жовтіють, засихають і відмирають. Інколи хвороба проявляється у вигляді загнивання і відмирання як стебла, так і бокових пагонів у місці вузла кущіння. В уражених листках рослин судини і міжклітинні простори заповнені бактеріями, вони руйнують їх оболонки, в результаті чого клітини відділяються одна від одної. При ураженні насіння набухають серединні пластинки оболонок. Бактерії розчиняють алейроновий шар і гідролізують крохмальні зерна. Інколи відбувається оголення зерна, і вздовж борозенки утворюється тріщина. Шкідливість хвороби виявляється в тому, що за сильного її розвитку формуються стерильні колоски або утворюється недорозвинуте щупле насіння, у якого енергія проростання і схожість дуже низькі. Недобір урожаю може досягати до 50% і більше. Збудник хвороби. Збудником хвороби є бактерії Xanthomonas translucens pv. undulosa, Xanthomonas translucens pv. cerealis, Xanthomonas translucens pv. translucens.,  X. translucens pv. undulosa  Розвиток патогену. Розвиток чорного плямистого бактеріозу залежить від ґрунтово-кліматичних умов, добрив, біологічних особливостей сорту, строків сівби та інших агротехнічних заходів. М’яка зима і часті дощі весною і влітку, надмірне зволоження ґрунту в умовах зрошення у фазі колосіння рослин сприяють інтенсивному розвитку темно-плямистого бактеріозу. Більш інтенсивно уражуються рослини по краях поля і на зріджених ділянках. Сприяє розвитку захворювання надмірне внесення у ґрунт азотних добрив, які продовжують вегетаційний період рослин. Оптимальна температура для поширення бактерій — 25ºС, відносна вологість повітря — 100%. Вони стійкі до сонячного проміння. Хвороба інтенсивніше розвивається на рослинах у посушливі роки. Основне джерело інфекції. Основним джерелом інфекції є заражене зерно злакових культур і злакових бур’янів, у якому збудник може зберігатися до 3-х років, а також неперегнилі уражені рештки. Під час сівби зараженого насіння більшість проростків рослин гине ще до появи їх на поверхні ґрунту і зумовлює зрідження посівів, у іншої частини бактерії розносяться судинною системою, спричиняючи дифузне ураження рослин. Під час вегетації бактерії поширюються механічно краплинами дощу, поливною водою в умовах зрошення культури, комахами, шматочками ураженої тканини вітром. Захисні заходи. Проти бактеріальних хвороб ефективними заходами є дотримання сівозміни, зменшення насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, збалансоване живлення рослин, своєчасне знищення злакових бур’янів — резерваторів бактеріальної інфекції, ретельне загортання в грунт уражених рослинних решток, вирощування стійких сортів.

Симптоми хвороби. Хвороба поширена по всій Україні. Симптомати хвороби є сіро-зелені некрози і побіління листя, колоскових лусочок, обгорткового листа і стебла. Плями утворюються на верхній і нижній квіткових лусочках. Хвороба часто проявляється у вигляді водонасичених плям-штрихів. По краю або в середині листової пластинки утворюються буро-коричневі довгасті плями без облямівки. Колір плям і наявність облямівки залежать від виду, сорту рослин. Крім листя бактерії можуть вражати і інші частини рослини. Більше уражаються листя нижніх і середніх ярусів. При сильному розвитку хвороби можуть гинути окремі листя, в основному нижні, але рослина в цілому гине рідко. З ураженого зерна патогенні бактерії переміщуються по проростку і можуть виживати на здоровому листі. Збудник хвороби. Збудником захворювання є Pseudomonas syringae pv. Syringae Розвиток патогену. Розвитку хвороби сприяють м’яка зима і часті дощі весною і влітку. Бактерії ростуть у широкому діапазоні температур: від 2ºС до 37ºС (оптимум 25–28ºС). Основне джерело інфекції. Інфекція під час вегетації рослин поширюється механічним шляхом. Основне джерело інфекції — заражене насіння злакових культур і злакових бур’янів. Збудник зберігається у зараженому насінні до трьох років, додатково може зберігатися у неперегнилих рештках. Захисні заходи. Проти бактеріальних хвороб ефективними заходами є дотримання сівозміни, зменшення насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, збалансоване живлення рослин, своєчасне знищення злакових бур’янів — резерваторів бактеріальної інфекції, ретельне загортання в грунт уражених рослинних решток, вирощування стійких сортів.

Симптоми хвороби. Викликає гниття стебла і зерна, яке часто втрачає схожість. В Україні патогенними виявилися штами, ізольовані з кореневої шийки, зів’ялого листя в фазі сходів, зерна і остей з коричневими плямами. Ураження P. fluorescens пов’язане з несприятливими кліматичними умовами, грунтовими факторами і застосуванням агротехнічних засобів, що знижують стійкість рослин і підвищують сприйнятливість до умовно патогенних бактерій. Збудник хвороби. Збудником захворювання є Pseudomonas fluorescens.

Симптоми хвороби. Ранньою весною, а іноді в грудні-січні бактеріоз проявляється у вигляді загнивання вузла кущіння. Спочатку його тканина темніє і стає світло коричневого або бурого кольору. У нижній частині стебла на рівні грунту утворюються коричневі, чорні, бурі або жовтуваті з бурою облямівкою невеликі поздовжні плями – ділянки гнилої тканини. Часто на стеблі з’являються жовті плями з бурою облямівкою, по яких поширюються світло-бурі смуги. У результаті один-два перших листка в нижній частині жовтіють, буріють, втрачають форму і в’януть. Спочатку загниває паренхіма листа, потім провідні пучки, що призводить до легкого відривання надземної частини рослини. Уражені рослини відстають у рості, на них розвивається укорочений колос, який іноді стає бурим. У колосі утворюються щуплі зерна, а при сильному розвитку хвороби зерно взагалі не формується. Збудник хвороби. Збудником захворювання є Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum Розвиток патогену. Розвитку бактеріозу сприяють затяжна осінь, часті відлиги взимку з температурою повітря вище +5°С. У холодні зими з температурою нижче нуля симптоми захворювання проявляються дещо пізніше – на початку квітня. Із ростом рослин плями на стеблі не зникають, а залишаються до збору врожаю. Основне джерело інфекції. Основне джерело інфекції – зерно, заражене Pectobacterium carotovorum subsp. carotovorum. Бактерії зберігають життєздатність в зерні до 15 місяців, а в рослинних рештках – до 10 місяців. Захисні заходи. Проти бактеріальних хвороб ефективними заходами є дотримання сівозміни, зменшення насичення сівозміни зерновими злаковими культурами, використання здорового насіннєвого матеріалу, обов’язкове протруєння насіння, збалансоване живлення рослин, своєчасне знищення злакових бур’янів — резерваторів бактеріальної інфекції, ретельне загортання в грунт уражених рослинних решток, вирощування стійких сортів.

Симптоми хвороби. На неуражених насіннях пшениці цей сапрофітний мікроорганізм становить 97-100% загальної мікрофлори. Але P. agglomerans може брати участь в інфекційному процесі на пшениці, викликаючи при цьому плямистість листя і лусочок колоса. На обгортковому листі, листках і стеблах дорослих рослин перед початком цвітіння розвиваються хлорозні плями, згодом навколо них з’являється бура облямівка. На лусочках утворюються бурі або хлорозні плями-штрихи. Збудник хвороби. Збудником захворювання є Pantoea agglomerans.