Система захисту ріпаку від кіли

Для захисту ріпаку від кіли рекомендуємо використовувати:

Препарат Спосіб обробки Норма витрати
Целюлад Л Обробка пожнивних решток попередника 1,0 – 2,0 л/га
BINOC ТК Обробка насіння 0,05-0,075 кг на 3 посівні одиниці
Кіла на посівах ріпаку
Симптоми хвороби

Рано уражені рослини жовтіють, в’януть і засихають, причому процес починається із нижніх листків. За пізнішого ураження пригнічується ріст і розвиток рослин, знижується врожайність. Висмикнувши рослину із ґрунту, можна побачити, що коріння деформоване і вкрите наростами, а кореневі волоски майже відсутні. Нарости різної форми, спочатку блідо-жовтого кольору і гладкі, згодом темніють, стають жорсткими.

Збудники хвороби

Збудником хвороби є гриб Plasmodiophora brassicae Woron.

Розвиток патогену

На ураженому корінні рослин формуються цисти. Вони сферичної форми, видовжені, з безбарвною оболонкою, еліпсоїдальної або яйцевидної форми. З цист виходять зооспори, які проникають в клітини кореневого волоска і локалізуються там у вигляді амебоїду. Вони можуть зливатися і утворювати плазмодій. При дозріванні плазмодій розпадається на зооспорангії з зооспорами. Зооспори проникають в молоді епідермальні клітини кореня і там дають початок вторинному двоядерному амсбоїду, який перетворюється у вторинний (цистоутворюючий) плазмодій. Молоді вторинні амебоїда можуть зливатися один з одним усередині зараженої клітини. Відбуваються швидке зростання і численне мітотичне ділення ядер плазмодію. На стадії розвитку вторинного плазмодію патоген викликає патологічні зміни у рослини. Перебуваючи в рослині, паразит індукує посилений ріст і поділ клітин. Оптимальними умовами розвитку хвороби є: температура повітря — 18…24°С, вологість ґрунту — 75–95%, а також кисла чи нейтральна реакція ґрунтового розчину рН 5,0–7,0.

Основне джерело інфекції

Заходи боротьби включають знищення рослинних решток наприкінці вегетації, дотримання 7–8-річної сівозміни із висівом зернобобових  фуражних культур, гірчиці жовтої. Особлива увага агротехнічним заходам. Бажано здійснювати більш пізні терміни сівби на полях, де можливі прояви захворювання. При теплій весняній погоді підвищується ймовірність розвитку хвороби. Найважливішим заходом є вапнування кислих ґрунтів, так як збудник кіли краще розвивається на кислих грунтах. Використання стійких сортів.

Заходи захисту

Дотримання сівозміни; своєчасне збирання ріпаку і знищення післязбиральних решток, вчасна боротьба з бур’янами, ретельне очищення та протруєння насіння. При сильному розвитку хвороби проводять обприскування фунгіцидами.

Translate »