Система захисту ріпаку від пероноспорозу

По­ши­рен­ня не­справжньої бо­рош­ни­с­тої ро­си ха­рак­тер­не для цен­т­раль­них та півден­них об­ла­с­тей. Хво­ро­ба за­вдає шко­ди на ози­мо­му ріпа­ку в осінній період, час­то на­бу­ва­ю­чи епіфітотійно­го роз­вит­ку. На ранніх фа­зах ве­ге­тації, а інко­ли і в другій по­ло­вині літа рос­ли­ни ріпа­ку ча­с­то ура­жу­ють­ся не­справжнь­ою бо­рош­ни­с­тою ро­сою. По­ши­реність за­хво­рю­ван­ня коливається за ро­ка­ми від 5–10% до 30–80%, інтен­сивність роз­вит­ку хво­ро­би часто бу­ває низь­кою. Ду­же шко­до­чин­не за­хво­рю­ван­ня, ура­жує мо­лоді рос­ли­ни, особ­ли­во схо­ди. Проявляється на них си­с­тем­но. На гіпо­ко­тилі, сім’ядо­лях і верхівках рос­лин з’являють­ся хло­ро­тичні пля­ми, вкриті білу­ва­тим спо­ро­у­тво­рю­ю­чим на­льо­том гриба. Ура­жені тка­ни­ни швид­ко за­гни­ва­ють, і рос­ли­ни ги­нуть. Для більш пізньо­го ура­жен­ня ха­рак­терні симп­то­ми про­яв­ля­ють­ся у ви­гляді локальних жов­ту­ва­тих плям не­пра­виль­ної фор­ми. На квітко­но­сах пля­ми продовгуваті, блідо-ро­жеві. Ура­жені суцвіття гіпер­­тро­фу­ють­ся, ча­с­то ста­ють стериль­ни­ми. Насіння плю­с­к­ле, з тем­но-сіри­ми пля­ма­ми. У во­ло­гу по­го­ду рос­ли­на вкри­вається світлим на­льо­том гри­ба. На листках з верхнього боку утворюються жовтуваті розпливчасті плями, а з нижнього, а також на стеблах і стручках з’являється світло-фіолетовий наліт. Уражені листки та інші органи рослин усихають.

Збудником хвороби є гриб Peronospora brassicae Goem.

Гриб утворює дихотомічно розгалужені конідієносці з еліпсоподібними одноклітинними безбарвними конідіями, якими він поширюється під час вегетації рослин. В уражених тканинах формуються кулясті, діаметром 25–30 мкм ооспори, які зимують у рослинних рештках. Проростають конідії при наявності краплинно-рідкої вологи на листках та температурі повітря +8…+12˚С. Спороношення гриба утворюється вночі чи вранці при наявності вологи та температурі повітря +15…+19˚С. При температурі повітря вище 25 ˚С конідії не формуються. Тому у озимого ріпаку захворювання має значення, переважно, на молодих рослинах восени чи на початку весни. З підвищенням температури повітря розвиток патологічного процесу пригнічується. Спори патогену зберігаються в грунті і насінні, мають життєздатність до шести років. Інфекція поширюється з дощовими краплями.

Збудник зберігається у вигляді ооспор в ґрунті та міцелію в насінні, де зберігає життєдіяльність до 6 років.

Знищення рослинних решток після збирання врожаю відповідним обробітком ґрунту; використання для посіву здорового посівного матеріалу. При з’явленні ознак хвороби посіви обробляють дозволеними фунгіцидами.