Система захисту соняшнику від фомопсису

Хвороба поширена повсюди, де вирощують соняшник. Проявляється на листках, черешках, стеблах і кошиках рослин. Симптоми захворювання спочатку з’являються на нижніх більш старих листках, починаючи з другої пари, і поширюється захворювання вгору до 11-ї пари листків. Спочатку на верхівках листя, а згодом по всій пластинці виявляються коричнево-сірі чи темно-бурі плями з хлоротичною облямівкою по краю листової пластинки або поміж жилками. Вони швидко розростаються у напрямку до центральної жилки черешка, а потім охоплюють його у вигляді кільця. Внаслідок виділення грибом токсинів на листі можуть з’явитися знебарвлені або ж темні ділянки зі зруйнованою перенхімою. Некротизована тканина навколо хворих прожилок відмирає, і лист повністю всихає. На стеблах біля основи черешка плями сірувато-бурого кольору, вони частіше виявляються між четвертим та сьомим ярусами листків, які розростаються до 20 см у довжину, набувають темно-коричневого забарвлення, згодом охоплюють майже все стебло. Характерною ознакою хвороби є розм’якшення ураженої ділянки на стеблі, внаслідок чого при натисканні тканина вдавлюється. При сильному ураженні збудником фомопсису рослини переламуються, що призводить до значних втрат врожаю. При дозріванні уражені стебла набувають сріблястого забарвлення, стебло стає порожнім, втрачає міцність і легко ламається. В ураженій тканині закладаються чисельні сферичні пікніди, які розташовуються окремими рядами або хаотично. Їх колір може коливатися від світло-жовтого до чорного. На кошиках хвороба проявляється на тильному боці у вигляді темно-коричневих плям. Уражена тканина розм’якшується, але не загниває, згодом набуває сріблястого забарвлення. В місцях ураження з лицьового боку кошика виявляються бурі трубчасті квітки або бурувато-сірі сім’янки. Уражене насіння невиповнене, легко відділяється від кошика. Шкідливість хвороби полягає у в’янененні й передчасному відмиранні молодих рослин, внаслідок закупорки патогеном судинної системи, виділення токсинів і блокуванні водного транспорту. Цим і пояснюється масова загибель рослин соняшнику в жарку суху погоду. Розвиток хвороби на рослинах у фазі бутонізації може обумовлювати недобір урожаю до 50%, під час цвітіння — 20–30%, у фазі молочної стиглості — 10–20%. При уражені рослин у період цвітіння кошики не збільшуються в розмірах, насіння в них залишається невиповненим, маса 1000 насінин у декілька разів менша, ніж у здорових рослин, знижується олійність ураженого насіння і вміст у ньому олеїнової кислоти.

Збудником хвороби є гриб Diaporthe helianthi M. Munt. et al. (анаморфа: Phomopsis helianthi M. Munt. et al.).

Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Навесні останні дозрівають, і після кожного дощу відбувається вихід частини сумкоспор, за допомогою яких гриб поширюється протягом вегетації. Інкубаційний розвиток хвороби триває 55 днів. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину. Факторами, які сприяють поширенню хвороби є підвищена температура (+20…+26°С) і відносна вологість повітря (60-90%), що сприяє виходу та переносу аскоспор гриба на здорові рослини. Інтенсивність розвитку захворювання напряму корелює з кількістю дощових днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа.

Джерелом інфекції є уражені рештки, в яких зберігаються перитеції гриба і заражене насіння. Уражене фомопсисом насіння соняшнику відіграє основну роль у виникненні первинних осередків інфекції, а рослинні залишки із дозріваючими на них сумкоспорами слугують для подальшого розширення ареалу хвороби.

Дотримування карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами у фази 6-8 листків та бутонізації.