Система захисту соняшнику від іржи

Поширення. Хвороба зустрічається в усіх районах вирощування соняшника. Хвороба вражує надземні органи рослин, частіше всього листя. Високий розвиток хвороби спостерігається в другій половині літа, а іноді в кінці вегетації. Перші ознаки захворювання, які мають вигляд жовто-оранжевих опуклих плям, з’являються на сім’ядолях або гіпокотілі сходів падалиці. З верхнього боку листків на плямах утворюються кулясті спермогонії, а з нижнього боку – дрібні оранжеві ецидії, які щільно прилягають одне до одного. Ця фаза розвитку хвороби відмічається, як правило, на падалиці. Після зараження соняшника ецидіоспорами на нижньому боці листків розвиваються іржаво-коричневі подушечки – уредопустули з одноклітинними округлими уредоспорами. Протягом вегетаційного періоду гриб може давати декілька поколінь уредоспор, це підсилює розвиток хвороби, особливо під час цвітіння і формування насіння. Під кінець вегетації рослин на листках, частіше з нижнього боку, розвиваються темно-коричневі теліопустули з еліпсоїдальними, яйце- або булавоподібними теліоспорами, на довгих безбарвних ніжках. Шкідливість іржі полягає насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків, втраті частини поживних речовин на розвиток та формування спороношення гриба, що призводить до передчасного усихання листків, і в результаті до зниження урожаю та погіршення його якості (лушпинність збільшується, а олійність зменшується). При середньому та сильному ступені ураженості рослин іржею зменшується розмір кошика на 7,5–16 %, врожай насіння – на 14–38 %, маса 1000 насінин на 10–19 %, вміст олії на 4–12 %.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Puccinia helianthi Schw.

При збиранні врожаю теліоспори гриба потрапляють у грунт, де і зберігаються до наступного вегетаційного періоду соняшнику. Навесні теліоспори проростають і з кожної клітини утворюється невеликий безбарвний паросток – базидія, на якій розвиваються чотири безбарвних базидіоспори. Останні викликають первинне зараження рослин, а через 10–11 діб після цього на листках з’являється спермогоніальна і еціальна стадії гриба. Від зараження еціоспорами до появи уредініопустул з уредініо¬спорами і від зараження від уредініо¬спор до утворення нових уредініопустул проходить 5–7 діб. Базидіоспори дуже легко розносяться вітром і, потрапивши на молоді рослини соняшника, заражають їх. Масове зараження під час вегетації здійснюється уредоспрорами. Поширенню хвороби сприяють температура повітря в межах +18…+20°С і підвищена вологість. Теліоспори, як і уредініо¬спори та еціоспори для проростання потребують краплинної вологи, цим і пояснюється інтенсивний розвиток хвороби в вологі роки і в районах із вологим кліматом. Уредініоспори стійкі проти несприятливих умов середовища і можуть зберігати життєздатність до 6 місяців.

Під час збирання теліоспори попадають в грунт, де можуть зберігатися в рослинних рештках.

Дотримання сівозміни. Ретельне очищення насіння. Обов’язкове знищення падалиці та бур’янів перед посівом соняшнику. При сильному розвитку іржі, особливо на ранніх фазах розвитку рослин, проводиться обприскування фунгіцидами. Після збору врожаю знищення уражених рослинних решток.