Система захисту тритікале від борошнистої роси

Захворювання вражає стебла, листки, листкові піхви, а інколи і колосся. Борошниста роса проявляється утворенням білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду і розміщується на органах рослин щільними ватоподібними подушечками. На сходах захворювання спочатку виявляють на піхвах листків у вигляді матових плям. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин він переходить на листки і стебло. Поступово ущільнюється, набуває жовто-сірого забарвлення, і на ньому з’являються клейстотеції у вигляді чорних крапок. У сприятливі для розвитку хвороби роки наліт може з’явитися і на верхніх частинах рослин, в тому числі на колосі. Шкідливість борошнистої роси проявляється насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу та інших пігментів. При сильному ураженні знижується кущистість, затримується фаза колосіння. Недобір урожаю від борошнистої роси може становити 10-15, іноді 30-35%.

Захворювання викликає сумчастий гриб Erysiphe graminis (DC) (синонім Blumeria graminis (DC) Speer.).

Erysiphe graminis має поверхневий, розгалужений міцелій. На кінцях зростаючих гіф утворюються сосочковидні апрессорії. Від апрсссорія відходять гаусторії, що проникають всередину клітин тканин рослини. Конідієносці прямі, одноклітинні, злегка витягнуті. Конідії в ланцюжках по 10-20 шт., Одноклітинні, безбарвні, еліпсоїдні або лімоновидні. В життєвому циклі присутня телеоморфна стадія. Вона представлена шаровидно-приплющеними клейстотеціями з простими тонкостінними придатками, рідко розгалуженими, зазвичай – коротше діаметра клейстотеції. У клейстотеціях формуються аски (сумки), що містять 4-8 аскоспор. Аскоспори еліпсоїдально-овальні, слабо забарвлені. Зимує гриб у вигляді міцелію і конідій на сходах та клейстотеціями на рослинних рештках. Починаючи з фази виходу в трубку, гриб формує сумчасту стадію. Восени відбувається дозрівання аскоспор, які є джерелом інфекції. Зараження відбувається при температурі від 0 до 20 ° С і відносній вологості повітря від 50 до 100%. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси. Інкубаційний період — 3-11 діб (в середньому 4-5). Борошниста роса з’являється і розвивається ще з осені. Резерватором її патогена є сходи падалиці. Активний розвиток борошнистої роси спостерігається на затінених рослинах і в умовах коротшого періоду освітлення.

Зимує збудник у вигляді міцелію – на сходах озимих та клейстотеціями – на рослинних рештках. В теплу весняну чи осінню погоду слід очікувати інтенсивного зараження борошнистою росою. Стимулює розвиток і розповсюдження інфекції висока вологість повітря та температура повітря +18…+22°С та чергування теплих та сирих днів. При ранніх строках сівби може відбутися більш інтенсивний розвиток збудника, ніж при оптимальних. Крім того, підвищенню ступеню ураження рослин борошнистою росою сприяє надмірна кількість азотних добрив.

Збирання врожаю без втрат; знищення падалиці та злакових бур’янів; посів в оптимальні агротехнічні строки; ретельний і своєчасний обробіток ґрунту; вирощування стійких сортів; застосування фунгіцидів. При внесенні мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору розвиток захворювання стримується. Однобічне внесення азоту посилює розвиток борошнистої роси й утворення конідіального спороношення. Крім того, скорочується інкубаційний період хвороби.