Для захисту тритікале від септоріозу рекомендуємо використовувати :
Препарат | Спосіб обробки | Норма застосування |
ФітоДоктор | Обробка насіння | 1,5 – 2,0 л/га |
Гаубсин® FORTE | Обробка по вегетації | 2,0 л/га |
Септоріоз є поширеним захворюванням за умови частих опадів та помірних температур повітря. Перші ознаки можуть з‘являтись на сходах у вигляді дрібних жовтуватих чи сіро-зелених плям. На більш старому листі плями світлі, з нечітким контуром, з темною облямівкою чи без неї, спочатку майже непомітні на загальному тлі рослини. Згодом центр плям світлішає, на ньому стають добре помітними дрібні темні крапки – пікніди, які містять спори гриба. При ураженні септоріозами зменшується асиміляційна поверхня листя і в рослинах порушуються нормальний хід фізіолого-біохімічних процесів, знижується маса зерна, погіршуються його технологічні показники та посівні властивості насіння. Недобір урожаю зерна від ураження септоріозом може сягати 20% і більше.
Збудником захворювання є Mycosphaerella graminicola (Fuckel) J. Schroet.
Збудник розповсюджується пікноспорами, переважно з краплями дощу на невеликі відстані, та аскоспорами з вітром на більш великі відстані. Останніх утворюється менше і їх поширення лімітується низькою вологістю і високою температурою повітря. Сильний розвиток септоріозних плямистостей спостерігається за високої вологості повітря, рясних рос та частих опадів, особливо в період колосіння – цвітіння, зі слабкими вітрами при відносно високій температурі повітря, оптимально +20 -+25°С. Епіфітотії септоріозів можливі на сприйнятливих сортах за наявності достатньої кількості інфекційного матеріалу та погодних умов, які забезпечують його реалізацію. Критичним є період від виходу рослин в трубку до колосіння–цвітіння.
Збудники септоріозних плямистостей раніше вважалися другорядними патогенами, але останніми десятиріччями потепління клімату, зміни в технологіях обробітку ґрунту (збільшення площ з поверхневим обробітком), насичення сівозмін зерновими культурами, створення та впровадження у виробництво сортів, стійких до основних листкових хвороб (іржа, борошниста роса), сприяли їх щорічному накопиченню, розповсюдженню і посиленню шкідливості. Сприяють розвитку хвороби також пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив, розрідженість посівів.