Система захисту цукрового буряка від парші

Парша звичайна розвивається на будь-якій частині коренеплоду. Уражені ділянки покриті темно-бурою шорсткуватою кіркою, завтовшки 2-3 мм, яка при значному розвитку хвороби засихає і відокремлюється. У глибоких тріщинах, що з’являються, і борозенках розвивається гриб, який призводить до загнивання коренеплоду. Тому часто спочатку спостерігається ураження коренеплоду паршею, а потім гниллю фузаріозною. При загниванні хвостової частини тканина легко відпадає, а при витягуванні коренеплоду з грунту залишається в ньому. Парша пояскова уражує коренеплоди в області шийки. Уражені ділянки хвилясті, вдавлені в тканину. Найчастіше хворіють рослини, що були уражені коренеїдом. Проявляється на важких за механічним складом грунтах та при їх запливанні після значних опадів.

Збудником захворювання є гриб Actinomyces scabies.

Парша найчастіше проявляється в червні – липні за підвищеної температури, вологості й щільності грунту. Такі умови сприяють, з одного боку, значному розвитку актиноміцетів, з другого – ослабленню поверхневих тканин буряків при погіршенні аерації. На полі поширюється вогнищами, найчастіше в понижених місцях і блюдцях, де застоюються дощові або поливні води.

Парша розвивається переважно в районах з важкими за механічним складом грунтами.

Дотримання чергування культур у сівозміні, забезпечення рослин достатньою кількістю поживних елементів, у тому числі й мікроелементів, своєчасний догляд за посівами, підтримання грунту в розпушеному стані, запобігання зайвому його ущільненню. Попередження ураження коренеїдом і пошкодження ґрунтовими шкідниками, своєчасне глибоке розпушення грунту, запобігання застоюванню дощових вод – дренажування ділянок з високим рівнем.