Захист баклажанів від альтернаріозу

Плодова гниль шкідлива як у плівкових теплицях, так і у відкритому грунті. Гниття схильні в першу чергу баклажани, розташовані внизу куща, на які потрапляє вода під час поливу. Також підвищує ризик виникнення гнилі тривалий термін дозрівання, наприклад, при вирощуванні на насіння баклажанів. Але зазвичай збудники альтернаріозу з ураженої м’якоті в насіння не проникають. Патогенний вид A. beringelae викликає на листках дорослих рослин утворення округлих плям розміром до 1см в діаметрі. Плями добре помітні, мають світло-коричневий або коричневий колір, іноді сіруваті, зі слабо вираженою концентричною зональністю. Цілком ймовірно, що цей патоген може заражати і плоди баклажана. Слабкопатогенні види A. tenuissima, A. arborescens і A. altemata викликають подібні симптоми на листках, але плями зазвичай більш дрібні, округлі або неправильної форми. Сильне ураження спостерігається тільки в кінці вегетації. На самих баклажанах захворювання проявляється спочатку у вигляді дрібних концентричних темно-коричневих вдавлених плям обширного некрозу. Плями досить швидко збільшуються, зливаються і займають всю поверхню плоду. Тканина плоду під шкіркою розм’якшується і просідає, на поверхні помітні концентричні округлі плями з спороношенням патогена, яке в залежності від вологості, температури і освітлення може бути темно-сірим або чорним пухнастим, оливково-чорним оксамитовим Захворювання може продовжувати розвиватися і після збору врожаю. Нерідко альтернариозні плями розвиваються в місцях мікротріщин, розривів, сонячних опіків, обморожень, пошкодженень комахами, уражень іншими грибами і бактеріями. Іноді гниль може бути викликана кількома грибами, в такому випадку наліт має вигляд зон, пофарбованих у різні кольори. Пошкоджені плоди придатні до реалізації. Крім псування зовнішнього вигляду захворювання призводить до накопичення в баклажанах мікотоксинів, отруйних для людини і тварин. Ймовірно, як і у випадку з томатами, мікотоксини, які виділяються Altemaria, зберігаються у процесі переробки плодів і можуть потрапляти в готові страви і консерви.

Гриби роду Alternaria.

Першопричиною захворювання можуть бути сонячні опіки або механічні ушкодження різного походження, захворювання грибні, бактеріальні, неінфекційні. Провокують хворобу баклажанів також невеликі механічні ушкодження плодів і тріщини, що утворюються при порушенні режиму поливу. При зберіганні плодів інтенсивність захворювання зростає у зв’язку з їх травмуванням і великою кількістю спор збудника. Патогени зберігаються до нового сезону майже на будь-яких рослинних залишках, де розвивається сапротрофно. Розвитку і поширенню дрібноспорових видів Altemaria сприяють висока вологість повітря і краплинна волога.

Джерелом інфекції дрібноспорових видів A. tenuissima, A. arborescens і A. altemata є рослинні залишки різного походження, старе відмираюче листя. Поширенню спор збудників сприяють шкідники, які живляться на плодах і розносять на собі конідії альтернарії.

Ретельне видалення і знищення всіх рослинних залишків. Для зменшення частки плодів з механічними пошкодженнями важливо рівномірно і вчасно поливати посадки, підтримувати оптимальний гигротермічний режим і рівень мінерального живлення, у жаркі сонячні дні притіняти рослини, так як при різких змінах вологості ґрунту можливе розтріскування плодів. Зменшенню кількості хворих рослин також сприяє проста акуратність в роботі з ними. У поширенні захворювання іноді беруть участь деякі шкідники, тому боротьба з ними знижує втрати врожаю не тільки прямо, але і опосередковано від альтернаріозу та деяких інших хвороб. Використання сортів і гібридів, стійких до розтріскування плодів, дозволяє різко знизити їх зараженість видами Altemaria і пліснявими грибами в період дозрівання, збирання та зберігання.