Захист буряка від фузаріозної гнилі

Фузаріозна гниль коренеплодів розвивається протягом вегетації і зберігання буряків. Початок розвитку хвороби характеризується побурінням судинно-волокнистих пучків, що проявляється на поперечному розрізі уражених коренеплодів. У подальшому тканини загнивають, розшаровуються, а в утворених порожнинах розростається міцелій збудників хвороби. Листки буряків в’януть і відмирають, а гниль охоплює тканини всього коренеплоду. У вологу погоду спороношення грибів роду Fusarium у вигляді рожево-білого нальоту може проявляється навіть на коренеплоді і поверхні грунту. Недобір урожаю, внаслідок розвитку фузаріозної гнилі, залежить від часу її прояву. За раннього ураження (середина літа) рослини часто відмирають, а за пізнього (початок осені) – знижується урожайність, якість коренеплодів (через накопичення грибами токсичних речовин) і тривалість їхнього зберігання.

Збудниками хвороби є гриби роду Fusarium.

Розвитку хвороби сприяє ослаблення рослин абіотичними факторами, зокрема тривалою посухою і спекотною погодою. За таких умов у сухому шарі грунту відмирають бічні корінці, через які фітопатогени проникають до коренеплоду. Фузаріозна гниль часто проявляється на важких перезволожених грунтах або в результаті пошкодження коренеплодів шкідниками (нематоди, личинки хрущів, дротяники та ін.) чи під час механічного обробітку грунту.

Уражені рослинні рештки.

Головним заходом обмеження розвитку цієї хвороби вважається дотримання сівозміни. Кращими попередниками для буряків є озима пшениця та інші зернові колосові культури. Вони сприяють очищенню грунту від патогенної мікофлори і зберігають більше вологи. Збалансоване забезпечення кормових буряків макро- і мікроелементами підвищує імунітет рослин проти хвороб.