Захист картоплі від бугорчастої парші

Бугорчаста парша (ооспороз) поширена в північних областях України. Під час зберігання бульб у сховищах вона, на відміну від інших видів, залишається непомітною, хоч первинне ураження відбувається ще в полі на початку періоду їх утворення. Проявляється лише через 4–5 місяців після закладання бульб картоплі на зберігання і до весни сильно прогресує. На шкірці уражених бульб з’являються бурі та чорні плоскі й опуклі пустули різних розмірів, вдавлені плями неправильної та округлої форми, округлі темні бугорки діаметром 3-4 мм. Навколо кожного бугорка є невелика вдавленість. Розміщуються бугорки на бульбах поодиноко або зливаються по 35 штук в одну. У разі одночасного розвитку бугорчатої та сріблястої парші поверхня бульби темніє, робиться нерівною і лущиться. Шкідливість хвороби виявляється в різкому зниженні або повній втраті схожості насіннєвих уражених бульб. Рослини з інфікованих бульб формують менше число стебел, розвиваються повільно, в результаті чого суттєво знижується їх продуктивність. У разі використання на насіннєві цілі хворих бульб схожість картоплі знижується на 30–45%.

Збудниками хвороби є гриб Oospora pustulans.

У разі садіння уражених бульб на їх поверхні в ґрунті розвивається спороношення гриба, хвороба поступово поширюється на корені, столони і основу стебел, заспорюються конідіями гриба бульби нового урожаю. Температурний оптимум для розвитку гриба порівняно низький (+11…+12°С). Краще гриб розвивається на слабо-кислих ґрунтах (рН 6,5). Під час зберігання бульб картоплі розвитку ооспорозу сприяє недостатня вентиляція і підвищена вологість в картоплесховищах.

Джерелом інфекції є уражені бульби й ґрунт, в яких гриб зберігається у вигляді грибниці і склероціїв. У період зберігання картоплі конідії гриба на уражених бульбах проростають інфекційними гіфами і уражують здорові бульби.

Дотримання сівозміни, внесення добрив, які містять калій і магній, ретельне перебирання насіннєвого матеріалу, протруєння бульб картоплі.