Для захисту картоплі від звичайної парші рекомендуємо використовувати:
Препарат | Спосіб обробки, витрата робочого розчину | Норма застосування |
Viridin (Триходермін) | Обробка ґрунту перед висаджуванням розсади | 2,0-3,0 л/га |
ФітоДоктор | Обробка бульб перед посадкою | 0,3 л на 1 т бульб |
Хворобою уражуються бульби, рідше — столони і корені. На бульбах хвороба проявляється у вигляді неглибоких виразок округлої або неправильної форми діаметром від декількох міліметрів до кількох сантиметрів. Зливаючись, виразки часто утворюють на поверхні бульби суцільну рвану кірку. Розрізняють чотири форми звичайної парші: плоску, опуклу, глибоку і сітчасту. Плоска парша трапляється переважно на молодих бульбах і уражує тільки шкірку або самий верхній шар перидерми. На бульбах утворюються іржаво-коричневі струпоподібні незначні виразки. Опукла парша має вигляд опуклих, невеликих за розміром бородавок на молодих бульбах. Глибока парша проявляється у вигляді вдавлених у м’якуш (до 0,5 см) різної форми коричневих виразок. Краї їх часто піднімаються над поверхнею бульби і оточені рваною кіркою. Цей тип парші у більшості випадків проявляється під час збирання картоплі. Сітчаста парша характеризується суцільною тріщинуватістю поверхні бульби у вигляді неглибоких рівчачків, які взаємно перетинаються у різних напрямах і нагадують сітку. Іноді виділяють п’яту форму звичайної парші — опукло-глибоку. Це комбінований прояв опуклої та глибокої парші на одній і тій самій бульбі. Розвивається звичайна парша здебільшого на сочевичках бульб, які збільшуються, а шкірка розривається у різних напрямах, утворюючи виразки. Уражена перидерма бульби, як правило, відшаровується від здорової тканини смугою мертвих клітин. Уражуються бульби в основному в молодому віці. Шкідливість хвороби полягає у тому, що уражені бульби мають непривабливий вигляд. Смакові й товарні якості їх знижуються, вони містять менше крохмалю і під час їх очищення утворюється більше відходів. Лежкість їх також знижується, тому під час зберігання вони значно швидше загнивають внаслідок поселення інших мікроорганізмів у місцях ураження. Дуже уражені бульби непридатні для садіння, оскільки мають низьку схожість і дають незадовільний урожай. Використання хворих бульб на насіннєві цілі знижує урожайність картоплі на 15-40%.
Збудниками хвороби є променисті гриби, або актиноміцети — Streptomyces scabies (Actinomycetes scabies).
Збудники хвороби розвиваються у ґрунті на різних органічних рештках. Більше уражують бульби на легких і суглинкових ґрунтах із слабо-лужною реакцією. У спекотні посушливі роки бульби сильніше уражуються звичайною паршею, ніж у прохолодні і вологі. Оптимальні умови для зараження бульб створюються за вологості ґрунту 50-70%.
Джерело інфекції — садивні бульби картоплі і ґрунт. У ґрунті патогенні види актиноміцетів можуть зберігатися декілька років. Вони дуже стійкі до посухи, життєздатні після дворічного перебування у висушеному стані. Спори актиноміцетів тривалий час можуть витримувати низькі температури близько мінус 30°С та обезводнення.
Вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни, використання здорового насіннєвого матеріалу, протруєння бульб, збалансоване за макро- і мікроелементами живлення рослин.