Захист петрушки від сухої бурої гнилі, або фомозу

Хвороба проявляється в двох формах: сухій гнилі корнеплодів (під час їх зберігання) та випадіння насінників (внаслідок відмирання уражених рослин в полі). Прояв хвороби на насінниках. На стеблах, частіше біля їх основи і в місцях розгортання гілок і черешків листя, спочатку з’являються темні полоси і видовжені плями з бузковим відтінком. Утворення таких плям часто супроводжується виділенням клейкої маси. Пізніше уражені ділянки висихають, стають сірими та вкриваються численними чорними цятками – пікнідами. Такі ознаки з’являються і на суцвітті, біля його основи, на квітконіжках, в основі парасольок. Уражені органи відмирають. При зараженні насіння на їх поверхні можна виявити пікніди гриба. Суха гниль коренеплодів починає активно розвиватися при зберіганні. На поверхні коренеплодів утворюються сірі, трохи втиснуті плями. Тканина під ними суха, часто трухлява, коричневого кольору. При швидкому розвитку в трухлявих тканинах можуть утворюватися порожнини, поверхня яких вкривається слабким білим нальотом грибниці патогену. Починаючи із середини зими та протягом весни на поверхні ураженої тканини спостерігаються плодові тіла – пікніди гриба, що розташовані локально у вигляді окремих груп. Хворі коренеплоди із враженою верхівкою часто не проростають, або із них формуються недорозвинені, сильно заражені рослини. Більшість таких рослин в’яне ще до утворення на них суцвіть, на окремих рослинах та їх частинах з’являються сірувато-бурі плями з численними мілкими пікнідами. Такі рослини являють собою первинні осередки інфекції фомозу від яких може починатися масове зараження насінників. Частіше за все уражуються рослини, що знаходяться поручь із хворими, але інфекція може розповсюджуватися і на значні відстані. При відсутності просторової ізоляції між насінниками та товарними посівами петрушки інфекція легко переноситься на рослини першого року вирощування і може викликати інтенсивне ураження їх надземної частини. Частіше всього це відбувається у другій половині літа і навіть восени, у кінці вегетації. На стеблинах та жилках рослин першого року вирощування з’являються видовжені, жовтуваті, згодом сірувато-коричневі плями, хлоротичності і смуги, на яких пізніше утворюються майже чорні пікніди гриба; уражена тканина стає крихкою. Шкодочинність хвороби полягає в випаданні рослин, зниженні врожаю насіння і погіршенні їх посівних якостей, зниженні товарного вигляду коренеплодів, їх непридатності для тривалого зберігання, значних втратах врожаю в результаті загнивання коренеплодів у сховищах.

Гриб – Phoma rostrupii.

Окрім пікнідіального спороношення, іноді на уражених рештках гриб навесні утворює статевим шляхом плодові тіла – перитеції, в яких формуються сумки (аски) із сумкоспорами (аскоспорами). У сумчатій стадії гриб називають Leptosphaeria rostrupii. Рослини можуть заражатися пікноспорами, а при наявності сумчатої стадії і сумкоспорами гриба. За період вегетації рослини гриб формує декілька генерацій пікнідіального спороношення та викликає нові ділянки зараження. Масовому розвитку хвороби сприяє висока вологість тому що, пікноспори вивільняються із пікнід лише тоді коли з’являється волога.

Висаджені хворі коренеплоди. Інфіковане насіння. Заражені рослинні рештки зберігають свою інфекційність до 3 років.

Знищення уражених решток. Використання здорового насіння. Використання фунгіцидів.