Захист шпинату від кореневої гнилі

Інфіковані сходи вирізняються більш тьмяним темно-зеленим забарвленням. Вони починають сильно відставати у рості, а через деякий час і взагалі гинуть. Листя шпинату, у фазі цвітіння втрачають тургор, жовтіють та швидко в’януть. При цьому як процес пожовтіння, так і процес в’янення стартують із нижніх листків розетки. Що стосується кореневої системи, то вона з неоднаковою інтенсивністю уражується гниллям або повністю відмирає. Тем не менш, невелика ділянка головного кореня при цьому все ж таки зберігається. Шпинат із частково ураженим коренем здатний достатньо довго рости та розвиватися без будь яких проявів хвороби на надземних органах. Розповсюдження хвороби в даному випадку відбувається із інфікованим насінням. Коренева фузаріозна гниль в однаковому ступені уражує як маленькі сходи, так і молоді рослини що тільки-но розпочинають цвісти. Свого піку хвороба досягає коли рослина розпочинає цвісти.

Гриби – Fusarium oxysporum, Fusarium сulmorum и Fusarium solani.

Це ґрунтові міксоміцети, які у життєвому циклі формують різні морфологічні структури, що забезпечують їхнє розмноження, поширення та збереження за несприятливих умов. Видовий склад цих патогенів залежить від ґрунтово-екологічних умов, фази росту та розвитку рослин тощо. Міцелій грибів розташовується, як правило, у тканинах рослин по міжклітинникам, викликаючи мацерацію тканин. F. oxysporum вражає також судинну систему рослин, закупорюючи її, викликає інтоксикацію і є причиною їхнього в’янення. Паразитична спеціалізація грибів роду Fusarium поширюється на багато культурних та дикорослих рослин. Передумовою для їхнього ураження є ослаблення рослин різними стресовими чинниками (перепадами температури та вологості ґрунту, порушенням агротехніки тощо). Мінімальна температура для проростання спор 4 °С, оптимальна – 20-25 °С.

Інфіковане насіння та уражені рослинні рештки.

Вирощування стійких сортів. Висівання здорового насіння. Знищення уражених решток. Використання фунгіцидів.