Захист сої від фомопсису

В Україні донедавна ця хвороба входила до переліку карантинних об’єктів, але на теперішній час набула обмеженого розповсюдження на території України. Рак стебла може стати дуже небезпечним у районах масового вирощування сої у зв’язку зі здатністю збудника утворювати нові агресивні форми та швидко адаптуватися в нових регіонах, а також внаслідок відсутності у виробництві стійких сортів. Гриб-збудник хвороби у сумчастій стадії розвитку має активно паразитичні властивості і уражує всі надземні органи рослин на всіх етапах розвитку. Якщо інфікування рослин відбувається з ураженого насіння, то частина проростків темніє та загниває ще до виходу на поверхню ґрунту. На сім’ядольних листочках чи молодих стеблах уражених рослин утворюються невеликі червонувато-коричневі плями. При подальшому розвитку рослин плями подовжуються, набувають вигляду виразок і окільцьовують стебла молодих вегетуючих рослин. Зони ушкодження темніють, стають темно-бурими або майже чорними, але тканини стебла під виразками зберігають зелений колір. Гриб, поширюючись по стеблу, викликає в’янення, всихання та загибель молодих рослин. Якщо ж уражуються більш дорослі рослини шляхом переносу аскоспор з рослинних решток вітром, дощем чи комахами (на території України, як правило, в кінці травня-на початку червня), то розвиток хвороби і симптоматика дещо інші. Грибниця з пророслих аскоспор потрапляє в листя через продихи та мікротравми і проникає вниз до основи черешків на стеблі. Розвиток грибниці спочатку безсимптомний, потім на листках виникають міжжилкові хлорози та некрози, при цьому листя засихає, але не опадає. Основною ознакою є виникнення ракових пошкоджень стебел – шоколадно-коричневі плями і виразки у нижній їх частині. Як правило, ураження спостерігається на 2-4 міжвузлях, але у подальшому інфекція може просуватися вгору по стеблу. Коли рослини входять в репродуктивну стадію розвитку, виразки збільшуються і окільцьовують стебла. Це перешкоджає наливу бобів і може викликати передчасну загибель рослин: стебла стають ламкими, рослини всихають. Шкідливість хвороби проявляється у зниженні схожості на 8-12%, випаданню до 25-40% рослин і зменшенні кількості бобів та маси насіння сої на 30-40%. Втрати урожаю у сприйнятливих сортів можуть досягати 90%. Вміст олії в насінні може знижуватись на 2,5%.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Diaporthe phaseolorum var. caulivora, син. Phomopsis sojae Lehm.

Збудник хвороби  під час вегетації поширюється пікноспорами. Оптимальні умови для розвитку хвороби: висока відносна вологість повітря та температура +20°…+25°С (мінімальна температура +10°С, максимальна +36°С).

Джерелом інфекції є аскоспори, які утворюються в плодових тілах – дрібних чорних перитеціях, розміщених групами на уражених частинах рослин, в основному на насінні і стеблах сої, що перезимували. Уражене насіння дрібне, зморшкувате, при високій відносній вологості повітря вкривається білим міцелієм гриба.

Використання здорового посівного матеріалу, знищення рослинних решток, застосування фунгіцидів у період масового – кінця цвітіння.