Захист сої від септоріозу

Хвороба сої проявляється на всіх надземних органах рослин протягом усього вегетаційного періоду. Виникає щорічно. Діагностувати її можна візуально та за допомогою мікроскопічного аналізу спороношення патогену. На уражених сім’ядолях утворюються округлі червоно-коричневі плями діаметром до 10 мм із численними дрібними чорними крапками — пікнідами. Надалі симптоми хвороби сої спочатку з’являються на нижніх, а потім на верхніх листках, стеблах у вигляді червонувато-бурих, кутастих (обмежених жилками) плям діаметром від 1 до 5 мм, у межах яких формуються пікніди патогену. Останні візуально проглядають нечітко. Тканина навколо уражених ділянок хлоротична. Сильний розвиток хвороби на листках призводить до їхнього передчасного опадання, що спричинює недорозвиненість бобів. Діагностичні ознаки хвороби сої на бобах мають вигляд дрібних, дещо кутастих опуклих плям завдовжки до 4 мм. Спочатку плями рожеві, а згодом набувають майже чорного кольору. На них також з’являються дрібні чорні пікніди патогену.

Збудником хвороби є гриб Septoria glycines T. Hemmi.

Протягом вегетаційного періоду патоген поширюється пікноспорами, багаторазово інфікуючи рослини. Септоріоз інтенсивно розвивається у вологу погоду за температури 24…28°С та вологості повітря понад 90%. Інкубаційний період становить 7–10 днів.

Зимує гриб на уражених рештках рослин у формі пікнід. Інфікованим також може бути насіння.

Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів культури від минулорічних. Знищення післязбиральних решток, протруювання насіння. При сприятливих для розвитку хвороби умовах застосування фунгіциду.