Захист від кили капусти

Уражує капусту, ріпу, редьку, гірчицю, редис та інші капустяні культури, але найбільшої шкоди завдає цвітній капусті та раннім сортам білокачанної. Хвороба розвивається на протязі усього вегетаційного періоду, уражуючи розсаду, молоді та дорослі рослини. На коренях утворюються нарости і пухлини різних розмірів. Нарости можуть бути дуже великі, внаслідок чого порушується нормальне функціонування коренів, вони не можуть у достатній кількості поглинати воду і поживні речовини. У дорослих уражених рослин листки жовтіють, в’януть, качани недорозвиваються, а при сильному ураженні не утворюються. За сильного розвитку хвороби урожай капусти може знижуватись на 30­40 % і більше.

Збудник – нижчий гриб Plasmodiophora brassicae.

Збудник хвороби – облігатний паразит, який розвивається тільки в живій рослині, в процесі його розвитку утворюються амебоїди, плазмодії і спочиваючі спори. Спочиваючі спори проростають на весні  і утворюють зооспори з одним джгутиком, які проникають в рослину через кореневі волоски, перетворюються в амебоїди, розмножуються і поширюються по клітинах кореня. В грунті спори зберігаються до 6-7 років. У полі спори гриба поширюються дощовою і поливною водою, ґрунтовими комахами, дощовими черв’яками. Розвитку хвороби сприяє висока вологість грунту (75 – 90 %) і температура 18 – 25 °С.

Джерелом інфекції є грунт, у якому зимує паразит у вигляді спочиваючих спор.

Дотримання сівозміни – посіви капусти повинні повертатися на старе місце не раніше як через 4-5 років. Вибраковування ураженої розсади, ранні строки садіння, підгортання рослин після поливання, що сприяє утворенню додаткових коренів, внесення органічних і мінеральних добрив, боротьба з бур’янами. Видалення з поля і знищення післязбиральних решток і глибока зяблева оранка. Кислі грунти слід вапнувати до рН 7,0 – 7,2.