Захист вишні від мониліозу

Мониліоз може проявлятися у двох формах – мониліальна плодова гниль та мониліальний опік. Симптоми мониліозу у вигляді опіку. Хвороба розвивається навесні під час цвітіння вишні. Спори гриба попадають на рильця маточки, викликаючи раптове побуріння і в’янення квіток. Після декількох днів спори проростають і пагони та листя всихають набуваючи обпеченого вигляду. На уражених органах поступово стають помітними сірі спороложа. Ні листя, ні квітки при цьому не обсипаються. Весняну форму мониліозу іноді приймають за пошкодження квіток приморозками. Головна відмінність в тому, що квітки, які загинули від морозу обпадають з дерев. Симптоми мониліозу у вигляді плодової гнилі. Розвиток хвороби припадає на період дозрівання плодів. На них з’являються невеликі темні або буро-коричневі плями, які швидко ростуть та поступово збільшується в розмірі. Хворі плоди деформуються, всихають і через 8 – 10 днів плями покриваються бежево-сірі “подушечками” – спороложами, з яких з’являються спори гриба, які, розносячись вітром, дощем і комахами, заражають інші плоди. Плоди з дерева довго не осипаються, стаючи джерелом нового зараження. Також інфекція може потрапляти через пошкодження на плодах, наприклад комахами-шкідниками, птахами або градом. Скрізь здорову неушкоджену шкірку, зазвичай, зараження не відбувається. Виключення становить тісне стикання здорового плоду із хворим. Інтенсивному розвитку плодової гнилі сприяє тепла (24-28 ºС) и волога (не менше 75 %) погода, загущене розташування дерев та розвиток парші, яка є воротами для інфекції. Запущена інфекція може проникати в тканину деревини, викликати її розтріскування та загибель гілок. Кора лопається, з’являється витікання камеді і рослина сильно слабшає. Таке ослаблене дерево легко піддається інфікуванню іншими збудниками та комахами-шкідниками. Сукупно вони здатні знищити рослину. Втрати врожаю можуть становити майже 100 %. Також мониліоз сильно знижую зимостійкість рослин.

Гриб – Monilia cinerea.

Оптимальні для розвитку цієї хвороби погодні умови виникають в роки із прохолодною та вологою весною. Підвищена вологість сприяє швидкому розповсюдженню спор, а температура близько 15 ⁰С затримує цвітіння, та грибок встигає прорости. Конидіальне спороношення гриба спостерігається у вигляді мілких пустул білого кольору; при цьому утворюються конидії (сіруваті подушечки, довжиною 17-25 мкм та шириною 10-15 мкм, частіше овальної форми), зібрані у розгалужені ланцюжки. Конидії переносяться вітром або комахами на здорові рослини. Конидіальна стадія це період активного спороношення. Спори розповсюджуються на всі здорові частини рослини. Після 8-10 днів з моменту ураження (плодовою гниллю) на поверхні плодів з’являються невеликі жовтуваті подушечки (спородохії). Ураженні плоди муміфікуються та відпадають і в таких плодах гриб зимує у вигляді міцелію або склероціїв. Склероціальна стадія це період покою, в якій гриб зимує в корі яблуні або муміфікованих плодах. Частіше за все гриб зимує у заражених плодах у вигляді міцелію. Оптимальна температура для розвитку гриба – 15 °C, найбільш сприятлива вологість 95-100 %. Життєвий цикл гриба співпадає з періодом плодоношення дерева. Після зимового покою навесні конидії уражують квітки та гілки. В результаті цього розвивається мониліальний опік.

Зимує гриб в уражених гілках, пагонах та заражених плодах. Занести інфекцію також можливо і за допомогою інфікованого садового приладдя для обрізки та прищеплення. Збудник може розповсюджуватися і на інші насіннєві та кісточкові дерева у садку, за рахунок рознесення спор вітром та комахами.

Збір та знищення уражених плодів та пагонів. Проведення хімічної обробки дерев фунгіцидами. Використання стійких до хвороби сортів. Уникнення надмірного загущення крон дерев. Проведення оранки у міжряддях та обкопування пристовбурової зони.