Система захисту озимого ячменю від септоріозу

Система захисту озимого ячменю від септоріозу (профілактика при вирощуванні в монокультурі)

Препарат Спосіб обробки Норма витрати
Целюлад Л Обробка пожнивних решток попередника 1,0 – 2,0 л/га
BINOC Зернові Обробка насіння 2,0 – 4,0 л/га
Гаубсин® FORTE
+
Viridin (Триходермін)
Обприскування по вегетації Гаубсин® FORTE, 2,0 л/га
+
Viridin (Триходермін),  2,0 л/га
Септоріоз
Симптоми хвороби

Симптоми хвороби. Захворювання проявляється на листках, стеблах і колосі у період достигання озимого і ярого ячменю. На листках спочатку утворюються неправильної форми світло-зелені плями, які потім стають жовтуватими, а згодом коричневими. Плями дуже схожі на опіки від мінеральних добрив. Вони часто зливаються, займаючи більше половини листової пластинки. На ураженій тканині з обох боків листкової пластинки з’являються чорні крапки, плодові тіла збудників хвороби. При масовому уражені рослин нижні листки поступово біліють і передчасно відмирають. На місці ураження листових піхв, стебел і колоссі утворюються також плями різного кольору – світлі, бурі, жовті, світло-бурі, нерідко з темною облямівкою. У центрі їх містяться чорні дрібні плодові тіла грибів – пікніди. При сильному ураженні листки передчасно засихають, стебла зморщуються і перегинаються, колос стає пістрявим, бурим. Зерно в колосі щупле. Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, знижені вмісту хлорофілу, зростанні інтенсивності дихання, що в кінцевому результаті призводить до суттєвого зниження продуктивності. У хворих рослин формується менша кількість зерен, воно часто невиповнене, щупле, суттєво знижується маса 1000 зерен. Недобір урожаю може сягати до 30% і більше.

Збудник хвороби

Хворобу викликають гриби, переважно з родуStagonospora: St. avenae Bissett (син.Septoria avenae Frank), St. nodorum (Betk.) Cats. et Germano (син.Septoria nodorum Berk.). У сумчастій стадії вони носять назви відповідно Phaeosphaeria avenaria O. Eriksson f. sp.triticea Weber; (син.Leptosphaeria avenaria G.F. Weber і Phaeosphaeria nodorum Hedjaroude (син. Leptosphaeria nodorum E. Muller). Із роду Septoria найбільш поширеним на ячмені є гриб S. graminumDesm.

Розвиток патогену

Гриби, крім ячменю, уражують пшеницю, овес та інші злаки. Нестатеве їх розмноження представлене утворенням пікнід з пікноспорами, при дозріванні яких епідерміс рослини розривається і пікноспори поширюються у навколишньому середовищі. Зараження відбувається за наявності крапель води на рослинах та температури в межах +5-30оС (оптимум – +20-25оС). За вегетацію збудники забезпечують декілька генерацій пікнідіального спороношення. Інкубаційний період хвороби при оптимальних умовах становить 6-9 днів. За умов теплої дощової погоди в період фаз виходу в трубку-формування зерна розвиток хвороби може набути епіфітотійного характеру. Ураження колосся визначається відповідним накопиченням інфекції до фази колосіння і характером погоди в наступний період. Збудники хвороби можуть тривалий час зберігатися на післяжнивних рештках. За допомогою пікноспор здійснюється зараження рослин падалиці і первинне зараження молодих рослин сходів озимого ячменю, озимої пшениці та інших злаків. Крім пікнід, гриби на рослинних залишках за достатнього тривалого зволоження інтенсивно формують сумчасте спороношення у вигляді псевдотеціїв, яке дозріває восени або весною. Наприкінці вересня, протягом жовтня-листопада з псевдотеціїв вивільнюються сумки з сумкоспорами і розповсюджуються вітром, краплями дощу в навколишньому середовищі. Сумкоспори своєю чергою додатково уражують молоді рослини озимого ячменю з осені. Зараження рослин від сумкоспор може відбуватися також протягом теплої зими за відсутності снігового покриву і за наявності плюсових температур, а також весною.

Основне джерело інфекції

Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, у зараженому насінні. Ураженню посівів сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо у фазу колосіння-цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив. Активніше хвороба розвивається по краях поля, а також на зріджених посівах. Сорти ячменю з довгим вегетаційним періодом, як правило, уражуються сильніше, ніж скоростиглі. Інтенсивність розвитку септоріозу зростає на рослинах, уражених вірусом жовтої карликовості.

Translate »