Захист квасолі від склеротиніозу

Для захисту квасолі від склеротиніозу рекомендуємо використовувати:

Препарат Спосіб обробки, витрата робочого розчину Норма застосування,
(л/га або л/т)
Целюлад Л
+
ФітоДоктор
Обробка пожнивних решток попередника Целюлад Л, 2,0
+
ФітоДоктор, 0,5
ФітоДоктор Передпосівна обробка насіння 1,0-1,5
ФітоДоктор
+
Viridin (Триходермін)
Обприскування рослин по вегетації ФітоДоктор, 1,0
+
Viridin (Триходермін), 2,0
Склеротиніоз або біла гниль квасолі
Симптоми хвороби

В Україні хвороба поширена повсюдно, особливо у районах зі значною кількістю опадів. Збудник хвороби є поліфагом і, крім сої, уражує багато інших культур. Знаючи всі можливі симптоми прояву хвороби сої, на різних етапах патологічного процесу діагностувати її можна візуально. Перші ознаки білої гнилі сої було виявлено в період утворення та наливання бобів (кінець липня — початок серпня). Уражувались стебла (частіше у нижній частині та в районі кореневої шийки), бічні пагони (у місцях їхнього прикріплення до стебел), боби та насіння, черешки листків та листкові пластинки. Найпоширенішою була стеблова форма прояву хвороби. Початок патологічного процесу на стеблах характеризується набуттям ураженою ділянкою брудно-зеленого забарвлення та її насиченням вологою. У подальшому, за підвищеної вологості повітря, відбувається утворення на поверхні хворих тканин білої ватоподібної грибниці, яка інтенсивно поширюється стеблом угору та вниз від місця первинного формування. У подальшому на стеблах у межах росту грибниці починають формуватись склероції. На початкових етапах вони мають вигляд округлих, білого забарвлення ущільнень, які поступово стають жовто-сірими, темніють, а після дозрівання набувають чорного відтінку. Міцелій гриба також проникає усередину стебла, де з часом формує склероції. Форма та розміри останніх досить різноманітні. Так, склероції, що сформувались на поверхні стебел, частіше округлої форми, випуклі, а у разі зростання між собою набувають витягнутої та неправильної конфігурації; ті з них, що утворилися всередині стебел, — видовжені. За сприятливих для хвороби умов грибниця її збудника окільцьовує стебла, викликаючи руйнування та загнивання серцевини і паренхімної тканини. Водночас залишаються незруйнованими судинно-волокнисті пучки. Стебла сої можуть надламуватись та розмочалюватись. Хворі рослини візуально вирізняються на фоні здорових хлоротичним відтінком вегетативної маси. З часом вони стають пригніченими, до кінця вегетації можуть в’янути і гинути (засихати). Сильний розвиток хвороби на стеблі здебільшого зумовлює поширення грибниці патогену й на боби. Останні в різному ступені вкриваються білим ватоподібним міцелієм, який проникає й усередину бобів, інфікує насіння та заповнює міжнасіннєві простори. Розвиток грибниці на поверхні та всередині бобів супроводжується формуванням склероціїв. У кінці вегетації сої уражена частина рослин знебарвлюється та підсихає, а більшість склероціїв, що сформувалися на її поверхні, опадають на поверхню грунту, стебла розмочалюються. Склероції, що містяться всередині уражених органів, потрапляють під час збирання врожаю в насіннєвий матеріал. Їх можна виявити серед насіння під час його візуального аналізу. Шкідливість хвороби сої полягає у передчасній загибелі рослин, зниженні врожайності та погіршенні якості насіння. У сприятливі для розвитку хвороби роки, кількість уражених рослин досягає 20-30%, сильно уражені рослини гинуть. Недобір урожаю з однієї рослини може становити 10-100%.

Збудники хвороби

Збудником хвороби є недосконалий гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary.

Розвиток патогену

Навесні на склероціях, незаораних чи заглиблених у ґрунт не більш ніж на 3 см, формуються воронковидні плодові тіла (апотеції), з яких вітром та комахами розносяться аскоспори. Вони є джерелом первинного інфікування молодих рослин сої. Протягом вегетації патоген розповсюджується шматочками грибниці, що уражують здорові рослини за умов підвищеної вологості та температури +18…+26°С. В рослинах Sclerotinia sclerotiorum розвивається в широкому діапазоні температур (від +1…+2° С до +30°С) і при оптимальній вологості повітря 60-80%.

Основне джерело інфекції

Зберігається збудник хвороби міцелієм на рослинних рештках та насінні, а також склероціями в ґрунті або у вигляді домішок в насінні. Його склероції після перезимівлі можуть проростати двома способами: міцеліально та із формуванням сумчастого спороношення, — що забезпечує масове продукування інфекційного матеріалу. У ґрунті склероції не втрачають життєздатність декілька (6-8) років.

Заходи захисту

Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів культури від минулорічних. Не можна вирощувати сою на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння. При сприятливих для розвитку хвороби умовах застосування фунгіциду.

Translate »