Для захисту від бактеріозу сої рекомендуємо використовувати:
Препарат | Спосіб обробки, витрата робочого розчину | Норма застосування, (л/га або л/т) |
ФітоДоктор + Viridin (Триходермін) |
Передпосівна обробка насіння | ФітоДоктор, 1,0 + Viridin (Триходермін), 2,0 |
ФітоДоктор + Viridin (Триходермін) |
Обприскування рослин по вегетації | ФітоДоктор, 1,0 + Viridin (Триходермін), 2,0 |
Симптоми хвороби. Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої поширене у всіх районах вирощування сої, але більшу шкідливість виявляє у Лісостепу. У фазі сходів хвороба проявляється на сім’ядолях проростків у вигляді світло-жовтих, світло-бурих або темно-коричневих масляних плям і виразок різної форми і розмірів. Більшість уражених проростків гине. Шкідливість хвороби виявляється у загибелі сходів, яка може сягати до 70% і більше. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є різні види бактерій із родів Ralstonia, Pseudomonas, Xanthomonas, Erwiniа. Розвиток патогену. Розвиток сім’ядольного бактеріозу відбувається зазвичай на рослинах, ослаблених діями низьких температур, при проростанні насіння та ґрунтовими і повітряними посухами у післясходовий період. Поширюються патогени механічним шляхом. Поширенню інфекції сприяють різні комахи, випадання частих дощів із поривчастим вітром. Основне джерело інфекції. Джерелом інфекції є уражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).
Симптоми хвороби. Бактеріальне в’янення виявляється у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, де вирощують сою. Зовнішні ознаки хвороби проявляються у вигляді зморщування, пожовтіння і в’янення листків. Уражені рослини недорозвинуті, набувають карликового вигляду, легко висмикуються із ґрунту. За сухої жаркої погоди уражені рослини гинуть. Коли бактерії проникають у боби, вони уражують насіння, внаслідок чого на ньому з’являються вдавлені плями. Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів сої, хворі рослини відстають у рості й розвитку, недобір урожаю може сягати 30% і більше.. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Ralstonia solanacearum. Розвиток патогену. У період вегетації рослин бактерії поширюються механічним шляхом, разом із дрібненькими шматочками або пилом сухої ураженої тканини. Основне джерело інфекції. Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. На них бактерії можуть зберігатися у ґрунті до п’яти років. У значній кількості інфекція накопичується у ґрунті за умов короткої ротації, частого повернення сої та інших сільськогосподарських культур на попереднє поле. Сприяють накопиченню інфекції у ґрунті бур’яни-живителі бактерій. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).
Симптоми хвороби. Одним із найшкодочинніших збудників бактеріальних захворювань сої (особливо у фазі бутонізації та цвітіння) є збудник кутастої плямистості Pseudomonas savastanoi pv. glycinea. Кутаста плямистість, або бактеріальний опік поширений повсюди, де вирощують сою, але більш шкідлива у зоні Степу і Лісостепу.. Збудником кутастої плямистості уражуються усі наземні частини рослини в усі фази росту і розвитку, але значно частіше його спостерігають на листі у фазі цвітіння культури, на проростках та сім’ядолях. Уражені сім’ядолі сої спочатку маслянисті, набувають сіро-коричневого, сіро-чорного забарвлення. Частина тканини, що ближча до краю, світло-коричнева, має темно-коричневу облямівку. Буває, що край сім’ядолі неначе поїдений. Плями можуть бути гладкими, пласкими, щільними у центрі та по краях поверхні сім’ядолі. На листі плями спочатку дрібні, кутасті, маслянисті, просвічуються на світло. На молодих листках зазвичай з’являються дві-три плями. Уражена тканина жовтого, світло-коричневого кольорів, потім вона темнішає і має жовтувато-оранжевий ореол. Тканина у місцях ураження випадає, листя набуває дірчастого вигляду. На поверхні плями іноді виступає ексудат. Хворе насіння, порівняно зі здоровим, має менші розміри, зазвичай має тьмяну зморшкувату поверхню. На насінні можуть утворюватися сіро-коричневі сухі плями, тріщини. За сприятливих умов масове ураження сої кутастою плямистістю може посилитися у другій половині літа, коли відбувається вторинне зараження рослин. Слід відмітити, що не завжди можна відрізнити за зовнішнім виглядом хворе насіння від здорового. Якщо інфекція внутрішня, зовні насіння може видатись здоровим. До значно поширених та достатньо шкодочинних збудників бактеріозів сої належить патоген Pseudomonas syringae pv. tabaci. Взагалі це збудник бактеріальної рябухи тютюну, але на сої він викликає захворювання, яке одержало назву бактеріальний опік. За ураження цією бактерією листки сої здаються обпеченими вогнем. P. syringae pv. tabaci на сім’ядолях і листках сої утворює світло-бурі некротичні плями різних розмірів, оточені широким жовтим ореолом. Хвороба з’являється на нижніх листках, плями збільшуються і утворюють широкі ділянки ураженої тканини, уражене листя опадає. Якщо листя залишається на кущі, то асиміляційна поверхня значно зменшується, що знижує врожай соломи і зерна. Ця бактерія-поліфаг здатна уражувати, окрім сої, інші бобові: квасолю, кiнські боби, горох, червону конюшину та інші рослини. Pseudomonas syringae pv. syringae є космополітом, який паразитує на багатьох рослинах. Бактеріоз характеризується появою на листі рослин невеликих округлих плям, палевих або сіруватих у центрі, з темно-червоною або бордовою облямівкою. З часом ці плями стають більш випуклими, дещо піднятими, розмірами до 3–4 мм. Збудник уражує головним чином молоді листки і поширюється, в основному, до періоду цвітіння і на початку утворення бобів. Захворювання починається із утворення маленьких коричневих цяток на поверхні листка. За збільшення плям центр усихає і набуває солом’яного кольору, краї плям стають блискучими, червонувато-бурими. Збудники хвороби. Збудниками хвороб є: кутаста плямистість (Pseudomonas savastanoi pv. glycinea), бактеріальний опік (Pseudomonas syringae pv. tabaci), бактеріальна плямистість (Pseudomonas syringae pv. syringae) Розвиток патогену. Сприяє розвитку захворювання тривала висока вологість повітря і ґрунту. За вологої та теплої погоди воно проявляється протягом усієї вегетації. Збудник кутастої плямистості може поширюватися під час дощу або переноситися комахами. Основне джерело інфекції. Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння, в оболонці якого зберігаються бактерії. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів). Для захисту сої від бактеріального опіка рекомендуємо:
Препарат | Спосіб обробки, витрата робочого розчину | Норма застосування, (л/га або л/т) |
ФітоДоктор | Передпосівна обробка насіння, 10 л/т | 0,5-1,5 |
Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 1,0-2,0 | |
(Virdin) Триходермін | Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 2,0 |
Гаубсин FORTE | Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 2,0-3,0 |
Симптоми хвороби. Пустульний бактеріоз — одна із найпоширеніших хвороб сої у світі та в Україні, що спостерігається на всіх надземних органах сої, але значно частіше уражуються листки. Збудник вказаного бактеріозу — Xanthomonas axonopodis pv. glycines утворює на листі спочатку червонувато-коричневі або зеленувато-коричневі плями, які слабо просвічуються. Поступово вони збільшуються у розмірі. Наявність жовтої облямівки навколо плям необов’язкова. Тканина навколо уражених місць дещо піднімається, відшаровується, і утворюються так звані пустули. З часом останні лопаються, тканина набуває сірого кольору і стає прозорішою. Перші симптоми виявляють на початку літа, потім у липні — серпні відзначається масовий розвиток захворювання. Більшість листків покривається плямами різної величини буро-іржавого кольору, оточеними жовтою облямівкою і з випуклим центром. На бобах захворювання проявляється у ранній фазі розвитку у вигляді маленьких округлих плям із коричневою облямівкою. Хворе насіння меншого розміру, з плямами буро-коричневого кольору (інколи вони випуклі, з тріщинами). Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Xantomonas axonopodis pv. glycines. Розвиток патогену. Інтенсивний розвиток захворювання спостерігається у сухе жарке літо. Найбільшої шкоди сої наносить у районах недостатнього зволоження.. Основне джерело інфекції. Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів). Для захисту сої від пустильного бактеріозу рекомендуємо:
Препарат | Спосіб обробки, витрата робочого розчину | Норма застосування, (л/га або л/т) |
ФітоДоктор | Передпосівна обробка насіння, 10 л/т | 0,5-1,5 |
Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 1,0-2,0 | |
(Virdin) Триходермін | Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 2,0 |
Гаубсин FORTE | Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га | 2,0-3,0 |
Симптоми хвороби. Останніми роками в Україні виявили новий для країни збудник – збудник іржавої плямистості або в’янення листків). Патоген відзначається високою агресивністю щодо сої і може потенційно становити загрозу ураження для інших зернобобових. Прояв хвороби починається із появи хлоротичних плям дуже малих розмірів — 2–3 мм у діаметрі. У центрі плями з’являється некротична цятка яскраво-коричневого або червоно-коричневого кольору. Згодом плями збільшуються, а ореол хлорозу стає менш виразним. Патоген також може уражувати судинну систему рослини, викликати в’янення та загибель сходів і дорослих рослин. Зазвичай хворі рослини погано ростуть і стають карликовими, в них опадає листя, відмирають пагони та ламається стебло. Уражені на ранніх стадіях росту рослини можуть перехворіти та вижити, однак насіння цих рослин буде джерелом поширення інфекції. Збудник уражує всі частини рослини, але на бобах трапляється значно рідше. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Сurtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens. Розвиток патогену. Потенційно збудник дуже небезпечний, оскільки має значні можливості для пристосування у різних агроекологічних умовах і тому в багатьох країнах світу занесений до списку карантинних культур. Основне джерело інфекції. Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).