Захист від бактеріозу сої

Для захисту від бактеріозу сої рекомендуємо використовувати:

Препарат Спосіб обробки, витрата робочого розчину Норма застосування,
(л/га або л/т)
ФітоДоктор
+

Viridin (Триходермін)
Передпосівна обробка насіння ФітоДоктор, 1,0
+
Viridin (Триходермін), 2,0
ФітоДоктор
+

Viridin (Триходермін)
Обприскування рослин по вегетації ФітоДоктор, 1,0
+
Viridin (Триходермін), 2,0
Бактеріози сої
Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої

Симптоми хвороби. Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої поширене у всіх районах вирощування сої, але більшу шкідливість виявляє у Лісостепу. У фазі сходів хвороба проявляється на сім’ядолях проростків у вигляді світло-жовтих, світло-бурих або темно-коричневих масляних плям і виразок різної форми і розмірів. Більшість уражених проростків гине. Шкідливість хвороби виявляється у загибелі сходів, яка може сягати до 70% і більше. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є різні види бактерій із родів Ralstonia, Pseudomonas, Xanthomonas, Erwiniа. Розвиток патогену. Розвиток сім’ядольного бактеріозу відбувається зазвичай на рослинах, ослаблених діями низьких температур, при проростанні насіння та ґрунтовими і повітряними посухами у післясходовий період. Поширюються патогени механічним шляхом. Поширенню інфекції сприяють різні комахи, випадання частих дощів із поривчастим вітром. Основне джерело інфекції.  Джерелом інфекції є уражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).

Бактеріальне в’янення

Симптоми хвороби. Бактеріальне в’янення виявляється у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, де вирощують сою. Зовнішні ознаки хвороби проявляються у вигляді зморщування, пожовтіння і в’янення листків. Уражені рослини недорозвинуті, набувають карликового вигляду, легко висмикуються із ґрунту. За сухої жаркої погоди уражені рослини гинуть. Коли бактерії проникають у боби, вони уражують насіння, внаслідок чого на ньому з’являються вдавлені плями. Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів сої, хворі рослини відстають у рості й розвитку, недобір урожаю може сягати 30% і більше.. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Ralstonia solanacearum. Розвиток патогену. У період вегетації рослин бактерії поширюються механічним шляхом, разом із дрібненькими шматочками або пилом сухої ураженої тканини. Основне джерело інфекції.  Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. На них бактерії можуть зберігатися у ґрунті до п’яти років. У значній кількості інфекція накопичується у ґрунті за умов короткої ротації, частого повернення сої та інших сільськогосподарських культур на попереднє поле. Сприяють накопиченню інфекції у ґрунті бур’яни-живителі бактерій. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).

Кутаста плямистість або бактеріальний опік

Симптоми хвороби. Од­ним із най­ш­ко­до­чинніших збуд­ників бак­теріаль­них за­хво­рю­вань сої (особ­ли­во у фазі бу­тонізації та цвітіння) є збуд­ник ку­та­с­тої пля­ми­с­тості Pseudomonas savastanoi pv. glycinea. Кутаста плямистість, або бактеріальний опік поширений повсюди, де вирощують сою, але більш шкідлива у зоні Степу і Лісостепу.. Збуд­ни­ком ку­та­с­тої пля­ми­с­тості ура­жу­ють­ся усі на­земні ча­с­ти­ни рос­ли­ни в усі фа­зи рос­ту і роз­вит­ку, але знач­но частіше йо­го спо­с­теріга­ють на листі у фазі цвітіння куль­ту­ри, на про­ро­ст­ках та сім’ядо­лях. Ура­жені сім’ядолі сої спо­чат­ку мас­ля­нисті, на­бу­ва­ють сіро-ко­рич­не­во­го, сіро-чор­но­го за­барв­лен­ня. Ча­с­ти­на тка­ни­ни, що ближ­ча до краю, світло-ко­рич­не­ва, має тем­но-ко­рич­не­ву об­лямівку. Бу­ває, що край сім’ядолі не­на­че поїде­ний. Пля­ми мо­жуть бу­ти глад­ки­ми, пла­с­ки­ми, щільни­ми у центрі та по кра­ях по­верхні сім’ядолі. На листі пля­ми спо­чат­ку дрібні, ку­тасті, мас­ля­нисті, просвічу­ють­ся на світло. На мо­ло­дих ли­ст­ках за­зви­чай з’яв­ля­ють­ся дві-три пля­ми. Ура­же­на тка­ни­на жов­то­го, світло-ко­рич­не­во­го ко­ль­орів, потім во­на темнішає і має жов­ту­ва­то-оран­же­вий оре­ол. Тка­ни­на у місцях ура­жен­ня ви­па­дає, ли­с­тя на­бу­ває дірча­с­то­го ви­гля­ду. На по­верхні пля­ми іноді ви­с­ту­пає ек­су­дат. Хво­ре насіння, порівня­но зі здо­ро­вим, має менші розміри, за­зви­чай має тьмя­ну змор­ш­ку­ва­ту по­верх­ню. На насінні мо­жуть ут­во­рю­ва­ти­ся сіро-ко­рич­неві сухі пля­ми, тріщи­ни. За спри­ят­ли­вих умов ма­со­ве ура­жен­ня сої ку­та­с­тою пля­мистістю мо­же по­си­ли­ти­ся у другій по­ло­вині літа, ко­ли відбу­вається вто­рин­не за­ра­жен­ня рос­лин. Слід відміти­ти, що не завжди мож­на відрізни­ти за зовнішнім ви­гля­дом хво­ре насіння від здо­ро­во­го. Як­що інфекція внутрішня, зовні насіння мо­же ви­да­тись здо­ро­вим. До знач­но по­ши­ре­них та до­стат­ньо шко­до­чин­них збуд­ників бак­теріозів сої на­ле­жить па­то­ген Pseudomonas syringae pv. tabaci. Вза­галі це збуд­ник бак­теріаль­ної ря­бу­хи тю­тю­ну, але на сої він вик­ли­кає за­хво­рю­ван­ня, яке одер­жа­ло на­зву бак­теріаль­ний опік. За ура­жен­ня цією бак­терією ли­ст­ки сої зда­ють­ся об­пе­че­ни­ми во­гнем. P. syringae pv. tabaci на сім’ядо­лях і ли­ст­ках сої ут­во­рює світло-бурі не­кро­тичні пля­ми різних розмірів, ото­чені ши­ро­ким жов­тим оре­о­лом. Хво­ро­ба з’яв­ляється на нижніх ли­ст­ках, пля­ми збільшу­ють­ся і ут­во­рю­ють ши­рокі ділян­ки ура­же­ної тка­ни­ни, ура­же­не ли­с­тя опа­дає. Як­що ли­с­тя за­ли­шається на кущі, то асиміляційна по­верх­ня знач­но змен­шується, що зни­жує вро­жай со­ло­ми і зер­на. Ця бак­терія-поліфаг здат­на ура­жу­ва­ти, окрім сої, інші бо­бові: ква­со­лю, кiнські бо­би, го­рох, чер­во­ну ко­ню­ши­ну та інші рос­ли­ни. Pseudomonas syringae pv. syringae є ко­с­мо­політом, який па­ра­зи­тує на ба­га­ть­ох рос­ли­нах. Бак­теріоз ха­рак­те­ри­зується по­явою на листі рос­лин не­ве­ли­ких ок­руг­лих плям, па­ле­вих або сіру­ва­тих у центрі, з тем­но-чер­во­ною або бор­до­вою об­лямівкою. З ча­сом ці пля­ми ста­ють більш випук­ли­ми, де­що підня­ти­ми, розміра­ми до 3–4 мм. Збуд­ник ура­жує го­ло­вним чи­ном мо­лоді ли­ст­ки і по­ши­рюється, в ос­нов­но­му, до періоду цвітіння і на по­чат­ку ут­во­рен­ня бобів. За­хво­рю­ван­ня по­чи­нається із ут­во­рен­ня ма­лень­ких ко­рич­не­вих ця­ток на по­верхні ли­ст­ка. За збільшен­ня плям центр уси­хає і на­бу­ває со­лом’яно­го ко­ль­о­ру, краї плям ста­ють бли­с­ку­чи­ми, чер­во­ну­ва­то-бу­ри­ми. Збудники хвороби. Збудниками хвороб є:  кутаста плямистість (Pseudomonas savastanoi pv. glycinea), бактеріальний опік (Pseudomonas syringae pv. tabaci), бактеріальна плямистість (Pseudomonas syringae pv. syringae) Розвиток патогену. Сприяє розвитку захворювання тривала висока вологість повітря і ґрунту. За вологої та теплої погоди воно проявляється протягом усієї вегетації. Збудник кутастої плямистості може поширюватися під час дощу або переноситися комахами. Основне джерело інфекції.  Основне джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і насіння, в оболонці якого зберігаються бактерії. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів). Для захисту сої від бактеріального опіка рекомендуємо:

Препарат Спосіб обробки, витрата робочого розчину Норма застосування, (л/га або л/т)
ФітоДоктор Передпосівна обробка насіння, 10 л/т 0,5-1,5
Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 1,0-2,0
(Virdin) Триходермін Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 2,0
Гаубсин FORTE Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 2,0-3,0
Пустульний бактеріоз

Симптоми хвороби. Пу­с­туль­ний бак­теріоз — од­на із най­по­ши­реніших хво­роб сої у світі та в Ук­раїні, що спо­с­терігається на всіх над­зем­них ор­га­нах сої, але знач­но частіше ура­жу­ють­ся ли­ст­ки. Збуд­ник вка­за­но­го бак­теріозу — Xanthomonas axonopodis pv. glycines ут­во­рює на листі спо­чат­ку чер­во­ну­ва­то-ко­рич­неві або зе­ле­ну­ва­то-ко­рич­неві пля­ми, які сла­бо просвічу­ють­ся. По­сту­по­во во­ни збільшу­ють­ся у розмірі. На­явність жов­тої об­лямівки на­вко­ло плям не­о­бов’яз­ко­ва. Тка­ни­на на­вко­ло ура­же­них місць де­що піднімається, відша­ро­вується, і ут­во­рю­ють­ся так ­звані пу­с­ту­ли. З ча­сом ос­танні ло­па­ють­ся, тка­ни­на на­бу­ває сіро­го ко­ль­о­ру і стає про­зорішою. Перші симп­то­ми ви­яв­ля­ють на по­чат­ку літа, потім у липні — серпні відзна­чається ма­со­вий роз­ви­ток за­хво­рю­ван­ня. Більшість листків по­кри­вається пля­ма­ми різної ве­ли­чи­ни бу­ро-іржа­во­го ко­ль­о­ру, ото­че­ни­ми жов­тою об­лямівкою і з ви­пук­лим цен­т­ром. На бо­бах за­хво­рю­ван­ня про­яв­ляється у ранній фазі роз­вит­ку у ви­гляді ма­лень­ких ок­руг­лих плям із ко­рич­не­вою об­лямівкою. Хво­ре насіння мен­шо­го розміру, з пля­ма­ми бу­ро-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру (інко­ли во­ни ви­пуклі, з тріщи­на­ми). Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Xantomonas axonopodis pv. glycines. Розвиток патогену. Інтенсивний розвиток захворювання спостерігається у сухе жарке літо. Найбільшої шкоди сої наносить у районах недостатнього зволоження.. Основне джерело інфекції.  Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів). Для захисту сої від пустильного бактеріозу рекомендуємо:

Препарат Спосіб обробки, витрата робочого розчину Норма застосування, (л/га або л/т)
ФітоДоктор Передпосівна обробка насіння, 10 л/т 0,5-1,5
Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 1,0-2,0
(Virdin) Триходермін Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 2,0
Гаубсин FORTE Обприскування рослин по вегетації, 250-300 л/га 2,0-3,0
Іржаво-бура плямистість

Симптоми хвороби. Останніми роками в Україні виявили новий для країни збудник – збудник іржавої плямистості або в’янення листків). Патоген відзначається високою агресивністю щодо сої і може потенційно становити загрозу ураження для інших зернобобових. Прояв хвороби починається із появи хлоротичних плям дуже малих розмірів — 2–3 мм у діаметрі. У центрі плями з’являється некротична цятка яскраво-коричневого або червоно-коричневого кольору. Згодом плями збільшуються, а ореол хлорозу стає менш виразним. Патоген також може уражувати судинну систему рослини, викликати в’янення та загибель сходів і дорослих рослин. Зазвичай хворі рослини погано ростуть і стають карликовими, в них опадає листя, відмирають пагони та ламається стебло. Уражені на ранніх стадіях росту рослини можуть перехворіти та вижити, однак насіння цих рослин буде джерелом поширення інфекції. Збудник уражує всі частини рослини, але на бобах трапляється значно рідше. Збудники хвороби. Збудниками хвороби є бактерія Сurtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens. Розвиток патогену. Потенційно збудник дуже небезпечний, оскільки має значні можливості для пристосування у різних агроекологічних умовах і тому в багатьох країнах світу занесений до списку карантинних культур. Основне джерело інфекції.  Джерело інфекції — неперегнилі уражені рештки і заражене насіння. Заходи захисту. Попри постійне розширення кола шкодочинних бактеріальних патогенів сої, наразі немає препаратів, які були б зареєстровані і використовувались у сільському господарстві безпосередньо для захисту рослин від бактеріозів. Тому для обмеження поширення останніх на сої використовують інтегровану систему захисту рослин, яка поєднує у собі: заходи, спрямовані на вдосконалення агротехнічних прийомів та селекцію стійких до бактеріозів сортів; використання препаратів хімічного походження (фунгіцидів або інсектицидів), які в низці випадків активні проти бактеріальних патогенів; застосування пестицидів біологічного походження (на основі антагоністів).

Translate »