Боротьба з довгоносиком на буряках

У різних зонах висаджування буряків, дану культуру пошкоджують певні види довгоносиків. Зоною масового розмноження і високої шкідливості звичайного бурякового довгоносика (Bothynoderes punctiventris Germ.) є Центральний та Лівобережний Лісостеп і прилеглі райони Північного Степу. Підвищена шкодочинність сірого бурякового довгоносика (Tanymecus palliatus F.) спостерігається в Лісостепу та південній частині Полісся (окрім західних окраїн цих зон) і на півночі Степу. Чорний довгоносик (Psalidium тахillosum F.) поширений у степовій та прилеглих районах лісостепової зони. Помітно розширилась зона підвищеної шкідливості південного сірого довгоносика (Tanymecus dilaticollis Gyll.) у Вінницькій, Івано-Франківській, Одеській та в осердках Чернівецької, Миколаївської областей. Ці види довгоносиків є найбільш небезпечними для сходів культури. Окрім них, у посівах цукрових буряків були виявлені стеблоїд буряковий (Lixus subtilis Sturm.), великий люцерновий (Otiorrhynchus ligustici L.), малий, або східний, буряковий (Bothynodores foveicollis Gebl.), білуватий буряковий (Chromoderus declivis Ol.) та інші види довгоносиків. Живлення їх буряками нетривале й істотно не впливає на стан посівів. Одним  з дієвих захисних засобів з довгоносиками – є агротехнічні методи. Передусім, – це знищення падалиці попередників та бур’янів як резерваторів для накопичення шкідників. Ретельний обробіток ґрунту дозволяє механічно знищувати зимуючу стадію шкідника. Правильний підбір культур-попередників,  сівозміна, ретельне прополювання  полів, – це все  дозволяє запобігти їх масовому розмноженню. Вчасна об­роб­ка полів інсек­ти­ци­да­ми спо­со­бом об­при­с­ку­ван­ня – най­е­фек­тивніший і най­до­с­тупніший ме­тод бо­роть­би з довгоносиками.