Боротьба з оленкою волохатою на ехінацеї

Оленка волохата – Epicometes hirta Poda. Вона є найчисленнішим і небезпечним шкідником, від якого страждають насадження багатьох культур в тому числі й ехіноцеї. Жук завдовжки 8,4-13,6 мм довжиною і 6-8 мм шириною. Забарвлення матово-чорне, надкрилля в білих плямах. Все тіло комахи, особливо нижня сторона, покрита густими жовтувато-сірими волосками. Личинка – товста, слабко С-подібно вигнута, білого кольору. Дорослі особини зимують в ґрунті на глибині 15-40 см, виходять з місць зимівлі ранньою весною – переважно в першій половині квітня. Активний літ спостерігається в теплі та сонячні дні, початок масового льоту розпочинається зазвичай в період цвітіння кульбаби лікарської та продовжується до середини червня. В холодні дні, під час дощу і на ніч ховаються в ґрунт. В червні спостерігається яйцекладка – жуки відкладають яйця в ґрунт під перегнивші рослинні рештки. Кожна самка відкладає близько 15-20 яєць. Через деякий час з яєць відроджуються личинки, період розвитку яких триває близько 2 місяців. Живляться дорослі особини цвітом, виїдаючи тичинки і маточки. Спочатку пошкоджують культурні рослини, а потім перелітають на квітучі бур’яни. Личинка живиться виключно рослинними залишками не пошкоджуючи коріння. Заляльковування відбувається в кінці серпня — до середини вересня. Через 14–20 днів з’являються молоді жуки, які й залишаються зимувати в ґрунті до наступного року. За рік розвивається одне покоління шкідника. Одним з дієвих захисних засобів з оленкою волохатою є різні методи. В умовах приватного сектору на невеликих ділянках, для зменшення чисельності жуків, дієвим є їх струшування з дерев та подальше знищення. Саме струшування варто проводити у вечірній час. З агротехнічних методів – це обробіток ґрунту на парах та посівах, особливо у період масового перетворення личинок на лялечки й яйцекладки (на глибину 20–27 см). Боротьба з бур’янами. Дотримання сівозміни.