Боротьба з синьою блішкою на посівах льону

Синя льонова блішка – (Aphtona euphorbiae Schrnk.) в Україні поширена у всій зоні вирощування льону, але найбільшої шкоди завдає льону на Поліссі та в Центральному Лісостепу. Жук темно-зеленого, рідше синього із бронзовим відтінком кольору, знизу чорний, завдовжки 1,5–2 мм, ноги жовті. Личинки молочно-білі, видовжено-циліндричні, завдовжки 4–5 мм. Зимують дорослі жуки під рослинними рештками, а також у поверхневому шарі ґрунту. Навесні з’являються наприкінці квітня-на початку травня і живляться спочатку на бур’янах, а з появою сходів льону переміщуються на нього. Самиці відкладають до 300 яєць у верхній шар ґрунту, на корені льону або біля них. Наприкінці червня-початку липня личинки заляльковуються і незабаром з’являються жуки нового покоління, які в серпні перелітають у місця зимівлі. Шкоди завдають імаго і личинки. Імаго навесні вигризають ямки на сім’ядольних листах, об’їдають краї справжніх листів. Іноді ушкоджують сім’ядолі й точку росту, спричинюючи загибель сходів. Пошкодження призводять до зниження довжини стебла та зменшення кількості коробочок і насіння. Личинки пошкоджують корені, що призводить до затримки росту і захворювання рослин. Імаго нового покоління зіскрібають шкірочку і частину паренхіми стебла, що погіршує якість волокна. Льон пошкоджують також чорна льняна блішка – Longitarsus parvulus Payk. і коричнева льняна блішка (афтона жовта) – Aphthona flaviceps All., що за своїм розвитком і характером пошкоджень аналогічні синій льняній блішці.