Система захисту соняшнику від фомозу

Для захисту соняшнику від фомозу рекомендуємо використовувати:

Препарат Спосіб обробки Норма витрати
Целюлад Л Обробка пожнивних решток попередника 1,0 – 2,0 л/га
BINOC Соняшник С Обробка насіння 6 л/т (0,075-0,1 кг на 1 посівну одиницю)
Фомоз на посівах соняшнику
Симптоми хвороби

Захворювання поширене майже в усіх районах, де вирощують соняшник, особливо на півдні України. Фомозом уражуються всі органи рослин протягом всього вегетаційного періоду. Найбільш інтенсивно хвороба проявляється в кінці вегетації (в період дозрівання). Перші ознаки захворювання спостерігаються на рослинах у фазі 3-4 пар листків. На листі нижнього ярусу з’являються темно-бурі плями, які поступово збільшуються і переходять на черешки, а потім на стебло. Уражене листя в’яне, засихає, але не опадає і залишається висіти на стеблі. Плями на листках не мають характерних відмінностей від плям іншого походження. Після цвітіння рослин на стеблах, починаючи з 4–5-го міжвузля, утворюються поздовжні темно-бурі штрихи, які, зливаючись, утворюють світло-бурі смуги з темним центром і темно-зеленою облямівкою. У місцях прикріплення черешків і біля кореневої шийки вони мають еліпсоподібну форму і темно-коричневе забарвлення. За сприятливих умов вони швидко розростаються, охоплюють нижню частину стебла. На початку цвітіння рослин плями набувають синьо-чорного забарвлення з металевим блиском завдяки формуванню під епідермісом великої кількості чорних крапок — пікнід гриба. При ураженні кошиків ознаки хвороби проявляються на тильній стороні у вигляді великих бурих виразкових плям, згодом уражена тканина пробковіє. На верхньому боці кошика в місцях уражень квітки буріють і засихають, насіння при ранньому ураженні не формується, а при пізньому — воно стає бурим і щуплим. Характерною діагностичною ознакою фомозу є те, що на всіх уражених органах під епідермісом утворюються пікніди, які розміщуються концентрично. Збудник фомозу, як правило, розповсюджується в поверхневих тканинах стебла, але іноді проникає до судин і серцевини; часто спостерігається розтріскування ураженої тканини. На уражених ділянках звичайно оселяються сапрофітні види грибів. Шкідливість хвороби полягає у суттєвому зменшенні урожаю соняшнику в результаті випадання сходів, зменшенні асиміляційної поверхні рослин в наслідок відмирання уражених листків. Недобір урожаю насіння може сягати до 10% і більше.

Збудники хвороби

Збудником хвороби є сумчастий гриб Leptosphaeria lindquistii Frezzi (анаморфа: Phoma oleraceae f. helianthi tuberosi Sacc).

Розвиток патогену

Факторами, що сприяють поширенню хвороби є: температура повітря +20…+25°С і вологість ґрунту вище 60 %; недотримання просторової ізоляції посівів; посів непротруєним насінням. Первинне зараження рослин відбувається навесні при встановленні денних температур вище +20°С зрілими спорами, які виходять з пікнід, що перезимували і розносяться вітром та дощем. Проростають спори за умов краплиннорідкої вологи. Інкубаційний період хвороби коливається в залежності від вологості і температури від 1 до 3 тижнів. Патоген в основному розвивається у пікнідіальній стадії. За період вегетації соняшнику патоген дає кілька генерацій пікнідіального спороношення.

Основне джерело інфекції

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких гриб зберігається пікнідамиз пікноспорами, перитеціями з сумкоспорами, і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.

Заходи захисту

Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння. В умовах, сприйнятливих для пізнього зараження рослин, рекомендується обприскування фунгіцидом, підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантом.

Translate »