– Чи знаєш ти, скільки місяців у році?
– Марія Степанівна, до чого ви хилите ?, – запитала директора господарства Тетяна. Вона вже давно звикла до того, що мачуха рідко задавала абстрактні питання просто так.
– Загалом так, люба, – відповіла директор, – зараз у нас січень, ти, як головний агроном господарства повинна забезпечити мені в 2017 році наступний урожай по основних культурах: пшениця – 14 ц / га, соя – 4,5 ц / га, кукурудза – 15 ц / га, соняшник – 12 ц / га …
– Марія Степанівна, вибачте, але це дуже багато, – відповіла Тетяна. Це + 10% надбавки в порівнянні з 2016 роком. А в минулому році у нас ні то що збільшення в порівнянні з урожаєм 2015 не було, ми ледве змогли такої же врожайності досягти. Може я краще за пролісками злітаю на інший континент?
– Ні, дорога. Ти головний агроном – ось і вирішуй завдання. А не зможеш, у мене дочка якраз в наступному році аграрний закінчує.
І тут Тетяна зрозуміла, що вибору у неї особливо немає. Поставлену задачу потрібно вирішувати, інакше – вільні хліби. Придумала вона зібрати консиліум з 12 своїх друзів-агрономів. Може вони чим допоможуть?
Обдзвонила Тетяна приятелів і зібралися вони за одним столом: Ярослав, Федір, Михайло, Олексій, Максим, Іван, Ігор, Олександр, Сергій, Орест, Микола і Дмитро. Розповіла падчерка агрономам, яку перед нею поставила мачуха завдання: або підніми врожайність на 10%, або – заяву на стіл.
– Нереально, – в один голос сказали Микола і Дмитро. Вони були найбільш досвідченими агрономами. До пенсії одному залишалося 2 роки, а другому – рік.
– Так, 10% гарантованої надбавки – це багато, – погодився Ярослав.
– Тим більше ми ж не знаємо, може в наступному році посуха буде, – відповів Федір. Ці два агронома були наймолодшими: тільки недавно закінчили інститут.
– Тобто мені відразу нову роботу шукати? – пустила сльозу Тетяна.
– Встигнеш ще, – спокійно відповів їй Олександр. – Є засіб від твоєї проблеми. В Європі його вже давно освоїли: називається «біологічні препарати». Я сам збирався в минулому році впроваджувати, але директора не зміг переконати: його і так все влаштовує, навіщо щось міняти? Чи не припекло ще, в загальному.
– Давай телефон, нехай везуть. Виручай! – застрибала від радості дівчина.
– Не все так швидко. Якщо ти просто ними будеш поля поливати, тільки гроші даремно витратиш, – відповів Саша. – Є у нас, виявляється, цілий завод з виробництва біопрепаратів, і їх директор з розвитку, Віктор, мій хороший знайомий. Зараз наберу, можливо зможе до нас під’їхати.
І бувають же такі збіги, що Віктор якраз зміг приїхати. Дорожив він дружбою з Олександром та й просто був хорошою, чуйною людиною. Не зміг не допомогти бідній дівчині.
– Ну, кажіть, шо трапилось? – запитав Віктор.
– Директор вимагає збільшення врожайності в 2017 році з основних культур в 10%, – схлипнула Тетяна, – інакше звільнить. А як це зробити, ми не знаємо. Дайте нам диво-препарати, будь ласка!
– Добре, Тетяно. Давайте подивимось Ваші технологічні карти, что вирощували … – і засіли вони з дівчиною-агрономом на півдня, розбираючись, що до чого і як поліпшити те, що є.
Тому що з біопрепаратами по-іншому не можна: тільки комплексні перевірені на практиці технології, адаптовані для конкретної Тетяниної ситуації нададуть обіцяний ефект. Але якщо вже технологія підібрана за всіма правилами, заснована на знаннях дії своїх власних препаратів і багаторічному досвіді – результат гарантований.
І, ось прийшов березень, і почали Тетяна з Віктором роботу: Тетяна все робить по заздалегідь узгодженим технологіям, а Віктор допомагає і контролює.
Почали з обробки насіння. Дуже здивувалася Тетяна, коли дізналася, що вже існують інокулянти для зернових і технічних культур. Раніше вона вважала, що інокулянти є тільки для сої. Багато ще чому дивувалася агроном: вона не знала, наприклад, що рослині можна створити імунітет від хвороб ще на стадії посівного матеріалу.
– А чому ми зменшили кількість мінеральних добрив? – запитала Тетяна.
– Тому що бактерії допоможуть засвоїти до 40 кг/га азоту з повітря, збільшити в грунті кількість легкодоступного для рослини фосфору до 50 кг/га, а кількість калію підвищити на 20%, – відповів Віктор.
– Ясно, – відповіла Тетяна.
Посівна пройшла. Несподівано швидко проклюнулися перші сходи.
– Тепер треба захистити рослини від хвороб, та забезпечити їм якісне живлення, – сказав Віктор. – А ще, зменшити стресс. Для цього ми замінили хімію біопрепаратами там, де це було можливо.
Тетяна кивнула. Після того, як різниця між контрольною ділянкою, яку обробляли за старою схемою і іншим полем, на якому вносили біопрепарати, стала очевидною на користь останнього, дівчина жадібно ловила кожне слово досвідченого фахівця в сфері біотехнологій. Завдання вже не здавалася їй настільки нереальним.
Зібрали врожай. Зі стопкою заповнених актів в руках дівчина постукала в кабінет начальниці.
Гордо вручивши звіт, Тетяна спокійно присіла на м’яке крісло, що стояло біля столу директора господарства.
– Це що? – не змогла повірити своїм очам Марія Степанівна: кожна культура дала стабільну надбавку не менше 10%. А деякі – до 15%!
– Це результат використання системних біотехнологій, – відповіла головний агроном. – До речі, в цьому році ми ще заощадили 15% коштів на хімічних ЗЗР і добривах. Завтра підвезуть деструктор органічних залишків, опрацюємо поля. Це дасть нам економію на аміачну селітру ще на 50%.
– Не очікувала, – пробурмотіла директор, знімаючи трубку. – Бухгалтерія? До вас зараз зайде Тетяна, ні, не заяву принесе. Випишіть їй премію в розмірі потрійного окладу. – мачуха поклала трубку. – А ти, Тань молодець. Знаєш, що бери-но ти мою дочку в помічниці, як ВНЗ закінчить. Нехай вчиться. З таким врожаєм, завдяки тобі, ми тепер зразкове господарство …
